На тлі загострення ситуації на бойовому сході нашої країни й політичного переформатування влади на різних рівнях активно обговорюється тема реформування оборонного сектору. Топ-новиною дня її зробили західні партнери, які намагаються активізувати процес перетворень у наших структурах безпеки й донести до свідомості військово-політичного керівництва простий меcедж: «Захід нам допоможе, якщо ми... допоможемо собі самі».

НАТО готовий розглянути заявку України на членство в Альянсі, але тільки після проведення відповідних реформ, заявив заступник генсекретаря цієї організації Александер Вершбоу. Але, за його інформацією, Київ не робить необхідних кроків для одержання членства...
Реальні реформи вітчизняного сектору безпеки є однією із основних умов підтримки з боку США. Про це минулого тижня говорив заступник помічника міністра оборони США з політики міжнародної безпеки країн Східної Європи Майкл Карпентер, виступаючи на ІX Київському безпековому форумі.
«Україна багато що зробила в плані проведення реформ після Революції Гідності. Ми сподіваємося, що вона не зверне зі шляху реформ, бо США й далі планує сприяти позитивним змінам... 
У США розуміють, що Україна повинна провести вкрай амбіційний пакет реформ і протистояти агресії на сході», — сказав він. 
За словами представника МО США, якщо зараз Україна не проведе найважливіших реформ, вона не проведе їх ніколи.
І в цьому процесі Америка нам допомагає, як то кажуть, і словом, і ділом, надаючи фінансову, консультативну й гуманітарну допомогу. Білий дім дає не готову рибу, а вудку, щоб навчитися ловити її самим. І якщо після окупації Криму РФ і на початку неоголошеної війни на Донбасі Київ сподівався отримати від Вашингтона летальну зброю, то сьогодні жодних ілюзій із цього приводу вже немає. У Білому домі вважають, що економічні санкції і дипломатичний тиск на Кремль у комплексі з успішними реформами в Україні будуть ефективнішими, ніж активізація бойових дій. Іншими словами, нас підтримають, але воювати за нас не будуть.
Сполучені Штати Америки не надають Україні летальної зброї, щоб не провокувати ескалації конфлікту на Донбасі. Про це постійний представник США в ООН Саманта Пауер заявила в інтерв’ю «Голосу Америки». «У Білому домі вважають, що військове вирішення конфлікту було б катастрофою для всіх... Подвоївши ставки й надавши Україні більше зброї, ми одержимо більше болю для українців. Постраждає значно більше людей», — наголосила дипломат.
За два роки воєнної ситуації, у якій не зі своєї волі перебуває Україна, вона навчилася себе захищати. Але без допомоги сильних і заможних західних друзів нам не обійтися. А щоб не втратити інтерес з їхнього боку, необхідно самим діяти.
Для Києва дуже важливо, щоб на саміті НАТО, який відбудеться у липні у Варшаві, значну увагу було приділено російської агресії в Україні.
«Ми серйозно готуємося до зустрічі групи Україна-НАТО. Готуємося презентувати під час цих зустрічей нову концепцію реформування Збройних сил України», — повідомив, перебуваючи минулого тижня з візитом у Польщі, секретар РНБО Олександр Турчинов. За його словами, коли РФ почала агресію в Криму й на Донбасі, Україна була дуже слабкою. А зараз «ми змогли відновити потенціал збройних сил і сьогодні готові давати гідну відсіч»...
Тим часом у Києві міністр оборони України Степан Полторак рапортував про перебіг реформ і майбутні зміни під час зустрічі із заступником помічника міністра оборони США з політики міжнародної безпеки країн Східної Європи Майклом Карпентером.
Як повідомляє прес-служба військового відомства, генерал армії Полторак запевнив гостя, що в керівництва нашої держави й оборонного відомства є чітке розуміння необхідності проведення реформ, хоча непросто одночасно виконувати бойові завдання на фронті й проводити заходи з реформування ЗСУ. Серед перших перемог на цьому поприщі міністр назвав збільшення чисельності нашої армії, відновлення і закупівлю озброєння та військової техніки, удосконалення систем підготовки військ, керування і зв’язку, логістики.
«Набули бойових можливостей Генеральний штаб і командування видів Збройних Сил, оперативні командування, створено Об’єднаний оперативний штаб, сформовано необхідну кількість бригад. Це дозволяє не тільки ефективно протистояти ворогу в зоні проведення антитерористичної операції, а й забезпечувати виконання завдань з інших напрямів. За таких умов ми приступаємо до активної стадії реформування української армії», — зазначив Степан Полторак.
У свою чергу, Майкл Карпентер запропонував українській стороні «повідомити про досягнення та плани України в сфері реформування сектору безпеки й оборони» на липневому саміті Альянсу, йдеться в інформації прес-служби МО.
Але, з’ясовується, ситуація з реформами армії і їх сприйняттям нашими американськими партнерів видається не настільки «паркетною», як її описує профільне міністерство.
Свою версію рефлексій представників від Міноборони США на те, що відбувається в українському оборонному секторі, виклав народний депутат України, член Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки й оборони Дмитро Тимчук, який разом з іншими парламентаріями зустрічався з американською делегацією на чолі з Майклом Карпентером.
«Розмова була про реформування ЗС України. Точніше — про імітацію цього процесу. Для порівняння гістьми із США наводилася Нацгвардія України, у якій чомусь ці процеси тривають цілком успішно. І проводилися нехороші паралелі з бюрократичним болотом у ЗСУ, де вже скоро як два роки посилено розробляють концептуальні документи, які поки що ніхто в очі не бачив. Але справа навіть не в документах, а в реальних процесах реформування.
Цитую дослівну думку американської сторони: «Багато гарних слів, але дуже мало справ». Загалом американцями сказано прямо й недвозначно: США не допомагатимуть українській армії за рахунок американських платників податків, якщо українська армія вперто не хоче допомагати собі сама. Кидати лопатою ресурси в Україну, не розуміючи, куди вони подінуться й на що підуть, Вашингтон не буде. Допомога — тільки на конкретні реформаторські проекти, що реально працюють.
Якщо ситуація не зміниться, США розглядатимуть питання про припинення допомоги ЗСУ. Дедлайн — до Варшавського саміту НАТО, тобто до липня цього року...» — розповів Тимчук.
Внутрішній політичний процес відсунув на другий план вирішення ключових завдань безпеки, вважає директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) Валентин Бадрак. На його думку, є ціла низка негативних ознак, які сигналять про погіршення ситуації навколо України у зв’язку з неадекватними діями української влади: рішення керівництва НАТО вперше за два роки провести раду НАТО-Росія (20 квітня) за істотної зміни риторики стосовно дій Росії, небувала активність російсько-терористичного угруповання в Донбасі, а також невелике, але стійке зростання цін на нафту...
Щоб запустити діючі реформи оборонного сектору, експерт пропонує військово-політичному керівництву країни визначитися із зовнішнім виглядом майбутніх ЗСУ, чого протягом двох років війни так і не було зроблено.
«Необхідно в екстреному порядку доробити й затвердити Держпрограму розвитку Збройних сил і Держпрограму розвитку оборонної промисловості, чітко позначивши курс на створення до 2020—2022 років професійної армії. Що стосується ідеології переозброєння української армії, ЗСУ мають до 2020—2022 років одержати можливість ведення ефективної безконтактної війни. Заяви секретаря Ради національної безпеки і оборони Олександра Турчинова про те, що «Україна повинна стати частиною системи протиповітряної і протиракетної оборони в Європі» та «відновити ракетний щит», слушні, але не можуть бути реалізовані за відсутності вертикалі керування оборонної промисловості й системи контролю над виконанням проектів держоборонзамовлення з урахуванням персональної відповідальності конструкторів і директорів підприємств. У тому числі, новий уряд повинен скасувати недієздатну надбудову у вигляді «Укроборонпрому» і створити в структурі виконавчої влади орган керування та координації оборонною промисловістю, що замикається у своїй вертикалі на першого віце-прем’єр-міністра», — каже Бадрак.
Директор ЦДАКР констатує: унаслідок деструктивного політичного процесу за два роки війни не тільки не затверджено ключові (вищезгадані) програми, а й не ухвалено найважливіші законопроекти, спрямовані на посилення обороноздатності країни. 
Зокрема, до таких можна віднести проекти законів про територіальну оборону, про виробництво озброєнь і військової техніки, військово-технічне співробітництво, про офсетні угоди, про державно-приватне партнерство й низку інших.