Наше законодавство потребує змін. Міністерство юстиції виступає за скасування ухваленого 2003 року Господарського кодексу, оскільки більшість його норм застаріли або дублюються галузевим законодавством. Проте експерти радять переглянути й Цивільний кодекс (ЦК), який у Мін’юсті вважають «напрацюванням нового, європейського закону».
Чинний Цивільний кодекс має багато спільного з проектом ЦК 1996 року. Проект ЦК від 25.08.1996 року складався з 8 розділів (які називалися книгами). Фактичним керівником проекту Цивільного кодексу України від 25 серпня 1996 року був доктор юридичних наук, професор Опанас Підопригора (народився 19.09.1926 р., помер 1.01.2005 р.). Під час одного із семінарів 26 лютого 1996 року автор цих рядків запитав О. А. Підопригору, чи створюваний його групою кодекс буде кращим за Німецький цивільний кодекс, адже побудований він був за німецьким зразком. Професор похитав головою і зізнався, що ні.
Німецький цивільний кодекс було ухвалено 1896 року. Майже 4 роки тривала підготовча робота щодо його запровадження. Набрав він чинності 1 січня 1900 року. З того часу є маяком у континентальній системі права (до якої належить і Україна) і нікому не віддає першості. Побудовано цей кодекс за так званою пандектною системою, тобто складається він з основних положень низки галузей цивільного права. Містить дві частини — «Загальну» і «Спеціальну». Цей німецький юридичний винахід уже понад століття нікому не вдається перевершити. У «Загальній частині» сконцентровано положення щодо всіх цивільно-правових відносин, а у «Спеціальній частині» — положення, що стосуються окремих сфер, наприклад, сімейного права, спадкового права тощо.
Саме завдяки «Загальній частині» кодекс пережив кайзера, Першу світову війну, Веймарську республіку, Адольфа Гітлера, Другу світову і всіх післявоєнних керівників Німеччини.
16 січня 2003 року ухвалено Цивільний кодекс України. Він має багато спільного з проектом ЦК України від 25.08.1996р. Є й відмінності. Зокрема, не ввійшли до нього книги про сімейне право і міжнародне приватне право, які були в проекті ЦК. Ці ділянки регулюються окремим Сімейним кодексом України та Законом України «Про міжнародне приватне право». ЦК України від 16.01.2003 р. складається не з 8, а із 6 книг. Містить, як і проект ЦК від 25.08.1996 р., книгу четверту «Право інтелектуальної власності». Вона найбільше ганьбить ЦК, бо складається фактично повністю з публічно-правових, а не з цивільно-правових норм, як це має бути в Цивільному кодексі.
Між іншим, у цивільних кодексах провідних європейських країн немає розділів про інтелектуальну власність. Вона регулюється окремо.
Фахівцям відомо, що більшовики не визнавали поділу права на публічне і приватне. Все право вважали публічним. В «Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік» від 8 грудня 1961 року (це часи М. С. Хрущова) було втиснуто розділ ІV «Авторське право» і розділ V «Право на винахід та інші результати творчості, що використовуються у виробництві». Ці розділи — публічно-правові, а не цивільно-правові. Починаючи з 1961 року інтелектуальну власність за інерцією згадують в усіх цивільних кодексах, що створюються.
Двадцять років автор цих рядків (який створив навчальні посібники із 7 галузей права) думав над тим, як нашим правникам перевершити Цивільний кодекс німців. Поступово дійшов висновку, сформульованого ще письменником А. Чеховим: «Ніщо так не поліпшує оповідання, як його скорочення». З огляду на це пропоную у Цивільному кодексі України взагалі відмовитися від «Спеціальної частини» і залишити у ньому лише «Загальну».
Без «Спеціальної частини» кодекс може існувати. Вище зазначалося, що у проекті ЦК від 25.08.1996 р. для ЦК від 16.01.2003 р. було ампутовано два розділи і кодексу це не зашкодило. Чи можна уявити ЦК з відрізаною від нього «Загальною частиною»? В принципі можна, але це буде щось на кшталт Баварського цивільного кодексу середини ХІХ століття, який складався із 17 000 статей. У такій кількості статей легко загубитися, одначе вона повністю не охоплює усієї палітри цивільно-правових відносин.
Своє бачення майбутнього Цивільного кодексу України автор опублікував у Додатку 55 «Цивільно-правове мереживо в Україні й довкола неї наприкінці ХХ — початку ХХІ століття» у навчальному посібнику І. І. Дахна, В. М. Алієвої-Барановської, І. О. Козакевич «Історія держави і права» (К.: Центр учбової літератури, 2015, — 384 с.) та у своїй статті за такою ж назвою в «Наукових працях МАУП» №3 за 2015 рік.
У «Спеціальну частину» нашого кодексу не вдасться «втиснути» весь калейдоскоп цивільно-правових відносин. Завжди існуватиме потреба в ухваленні окремих цивільно-правових актів. Вони «кружлятимуть» довкола ЦК, як планети довкола Сонця. Цивільний кодекс має бути своєрідною конституцією цивільного права. У ньому мають бути зафіксовані всі можливі загальні цивільно-правові пандекти. Зрозуміло, що час від часу виникатиме потреба в модернізації і пропонованого ЦК, але це буде відбуватися не так часто, як нині, коли Цивільний кодекс перетворено на записничок.
Якби пропонований Цивільний кодекс в Україні було створено, то континентальне право своєю зіркою вважало б не Німеччину, а Україну.
Іван ДАХНО, доктор економічних наук, професор.
