Що перше спадає на думку, коли мова заходить про державу Оман? Що розташована вона десь у пустелі, по якій бродять верблюди та безчинствують кровожерливі кочівники, котрі відпочивають під пальмами. Хтось згадає, що це -- край світу, де дуже спекотно. А найдопитливіші згадають про Синдбада-мореплавця, який був родом з Оману. Та й все.
Погодьтеся, і такої мізерної інформації цілком достатньо для того, щоб обов'язково побувати в Султанаті Оман.
Дістатися до нього можна літаком, морем і по суші. Я вибрав море. Морський маршрут -- такий, що найбільше запам'ятовується, бо теплоходи, що пропливають Ормузькою протокою, ріжуть хвилю в супроводі зграйок дельфінів і гучноголосих чайок. Море -- синювато-бірюзового кольору, що часом переливається мідянкою. А на обрії -- гори, грубо підрубані часом.
Це -- візитівка Султанату Оман, держави, історія якої налічує понад 5 000 (!) років. Що вражає найбільше в Омані тих, хто приїжджає сюди вперше? Небачена чистота, порядок і атмосфера спокою, доброзичливості та добробуту.
Оман -- найстаріша незалежна держава арабського світу, достатньо сказати, що її жителі прийняли іслам ще за життя пророка Мухаммеда. Свого часу на її території протягом майже 70 років господарями були португальські колонізатори, затим територію окупували перси. І тільки в 18-му столітті Оман здобув незалежність.
На Телеграфному острові дерева не ростуть
Знайомство з Оманом розпочинається з міста Хасаб, у перекладі з арабської --"родюче", адміністративного центру провінції Мусандам. Туристи охрестили його аравійською Норвегією. Він розташований за 500 кілометрів від столиці держави й з усіх боків оточений територією ОАЕ. Місто було засновано португальцями, що заклали тут, у природній глибоководній гавані, на початку XVII сторіччя, фортецю.
У порту Ель-Хасаб нас очікувала витончена яхта-доу, яка взяла курс в... гори. Дивно, море плюскоче в гірських ущелинах, що нагадують знамениті норвезькі фіорди. Проте хасабські фіорди відрізняються за своїм походженням від європейських. Аравійська геологічна плита повільно підпірнає під Євразійську, результатом чого стало утворення Іранських гір. А на півострові Мусандам над водою залишилися лише верхівки гір. Море заповнило всі міжгірські западини, сформувавши дивну за своєю структурою берегову лінію. Довжина головного фіорду -- Хор-Шамі -- понад десять кілометрів.
Перша зупинка -- острів Телеграфний. Це дивовижний острів -- на ньому не ростуть дерева, по-арабськи його назва звучить Джазірат-аль-Маклаб. Своєю незвичайною назвою острів зобов'язаний англійським солдатам, які в 19-му столітті стояли тут гарнізоном. Солдати охороняли телеграфний кабель, прокладений по морському дну з Індії до Іраку. Умови служби та життя на острові були екстремальними, й через шість місяців гарнізон повністю мінявся.
Сьогодні острів відвідують тільки туристи, яких приваблює надзвичайна прозорість моря, різнобарвні рибки, дельфінчики. Острів невеликий -- сто п'ятдесят кроків завширшки й двісті завдовжки. Збереглися причальні сходи, по яких англійські солдати ступали, розвантажуючи судна.
Поринаю з аквалангом в аквамаринового кольору море. Повз неспішно й на диво поважно пропливає величезна морська черепаха, із цікавістю поглядаючи на низку бульбашок повітря, яку я видихаю. Нелякані мурени, що нагадують таркаті панчохи, висовуються з гілок кожного третього коралу, чекаючи появи здобичі. Смугасті риби-флейти (родичі риби-голки), лимонні риби-метелики "пасуться" у коралах, а на дні плазують лобстери (креветки-переростки). А якщо випадково доторкнутися до піску -- він оживе, перетворившись на довгу камбалу, яку ще називають морським язиком. Каракатиця, якщо ви раптом її потривожите, випустить густу хмару чорнила. На скелі Ліма (вірніше під нею) обов'язково зустрінеться баракуда й губан. А якщо пощастить, то під час занурення зможете побачити скатів, різноманітних акул (рифову, зеброву, леопардову, китову), а також морських друзів людини -- дельфінів.
Гори підступають до фіордів практично до води. Гора Джебель Харім варта того, щоб на неї подивитися. Вона є пристанищем для рідкісних видів диких тварин. Граціозний леопард фахд і моторний гірський козел тахр, корінні мешканці цих місць, з подивом дивляться на туристів, що насмілилися порушити їхній спокій.
Ну а частина доби в Хасабі, що найбільше запам'ятовується, -- це ранок. На світанку в порту скупчується маса рибацьких човнів і катерків, що прибули із сусіднього Ірану (до нього трохи більше як 50 кілометрів), із протилежного боку Ормузької протоки. Тут і починається водний туристичний маршрут. Села, розташовані на берегах, спілкуються зі світом тільки завдяки човнам. На них дітвора дістається до шкіл, на них доправляють воду в поселення, які складаються з кількох будинків. Скрізь снують корморани. Ці птахи не бояться човників-доу й продовжують займатися своїми справами, не звертаючи уваги на туристів, які їх фотографують. Тож не треба квапитися фотографувати їх одразу, як тільки помітите вдалечині. Навколо доу "нарізають кола" цікаві дельфіни. Вони навіть можуть порадувати своїми трюками, якщо в них буде хороший настрій.
А для шановних гостей -- смажена риба
Маскат -- столиця Султанату Оман -- дивовижне місто. Це найспекотніший населений пункт на планеті -- влітку температура повітря зашкалює за 60 градусів. Місто -- казка, місто -- з дитячих мрій і стародавніх легенд. Три фортеці в Маскаті, які побудовані під час окупації міста португальцями, та й майже не змінилися з 1580 г. -- сьогодні найпопулярніші об'єкти серед туристів. Фортеця Матра міститься на вершині пагорба, а Джалали й Мірані охороняють підходи до міста. У Маскаті розташований поки що кращий у районі Перської затоки акваріум. У ньому зібрано безліч мешканців оманських вод.
Усі туристські маршрути в Омані обов'язково ведуть до головної мечеті, побудованої по велінню султана Кабуса, що й носить його ім'я. Це -- справжнє архітектурне диво -- перлина Аравійського півострова. Мечеть побудовано з 300 000 тонн індійського піщанику. Головний молитовний зал квадратної форми (74.4 x 74.4 метра) із центральним куполом, що піднімається на 50 метрів. Купол і головний мінарет (90 метрів заввишки) і чотири бічні мінарети (45.5 метра) є головними візуальними особливостями мечеті. Головний молитовний зал може одночасно вмістити понад 6,5 тис. вірян, у той час як жіночий молитовний зал усього тільки 750 людей (31 х 18 метрів). Зовнішня молитовна територія здатна вмістити 8 тис. вірян, сумарна кількість до 20 тис. вірян. Мечеть Султана Кабуса займає площу 416 тис.кв.м. Інтер'єр покритий білим і сірим мармуром. Керамічні квіткові візерунки прикрашають інтер'єр арки й сліпих ніш. Купол, що ширяє на висоті, -- подвійний: внутрішня оболонка покрита позолоченою мозаїкою, зовнішня являє собою ажурне покриття. Головний зал освітлюють 35 люстр; діаметр найбільшою, зробленої в Австрії -- 14 м, вона має 1122 лампи й важить 8 тонн. На кожній люстрі із кришталю й кристалів "Сваровські" відтворені в мініатюрі безліч мінаретів мечеті. Перський килим у головному залі вагою 21 тонн, створений з 1,7 млн. вузлів, на його візерунках -- 28 квітів, причому використовувалися винятково рослинні барвники. Килим розміром 70 х 60 м. із 58 частин, які були потім з'єднані в один килим, протягом чотирьох років ткали 600 жінок у дві зміни. Розстеляння килима зайняло кілька місяців. Це найбільший килим у світі.
Стародавній ринок Сук-Ель-Далам у столиці --- обличчя країни та її економіки. Це не тільки місце для торгівлі, а й місце для спілкування. Групи чоловіків у білих дішдашах, іноді зі срібними прикрашеними ханжарами -- кинджалами -- жваво обговорюють там новини, весілля, що має відбутися, чи гру футбольної команди. Тут усе робиться з жартами й примовками. На ринку продається все -- від голок і цвяхів до старих "Мерседесів". У торзі можна скинути половину первісної ціни. І, звичайно, тут можна поласувати традиційними оманськими стравами. Оманці в їжі -- невибагливі. Основа харчування -- фініки, ячмінні або пшеничні коржі, просяна каша або зварений зі спеціями рис. Помітне місце в повсякденному харчуванні осілого населення займають городина і фрукти, а в кочівників і напівкочівників -- кисле молоко та перетоплене масло. До цього залежно від достатку додається м'ясо й риба (у внутрішніх районах зазвичай сушена). Парадне блюдо -- смажений або фарширований баранчик, а також плов із бараниною й покладеним на дно казана цілим курчам чи ягням. Їдять, як правило, рано вранці, опівдні й за годину до заходу сонця, сидячи за поставленою на підлогу круглою тацею або розстеленим шматком тканини. Ранком -- легкий сніданок, зазвичай корж із чаєм, опівдні й увечері їжа поживніша. Деякі страви, наприклад, вид м'ясного паштету -- харшу із подрібненою пшеницею, жиром і спеціями, їдять ложкою. Найбільш поширений напій -- чай, який в Омані заведено пити перед їжею. Ще одна місцева особливість полягає в тому, що оманці на відміну від інших арабів їдять і навіть вважають ласою стравою м'ясо гієни. У деяких етнічних груп є свої харчові заборони: вони не їдять птахів і яйця.
Ну, і, звичайно, не можна не звернути уваги на національний одяг оманців, адже його в повсякденному житті носять усі без винятку мешканці султанату. Це --картата пов'язка-спідниця до колін, що у східній Аравії називається ізар, і тюрбан (часто червоний) у чоловіків; довга сорочка з рукавами без манжетів -- тоб, штани, що звужуються донизу, -- сірваль, чорна головна хустка -- пушийя або мільфа і прозора вуаль або маска із прорізами для очей -- батула в жінок, що й закриває обличчя.
Заможні чоловіки часто носять білі сорочки, перетягнені шкіряним поясом, і смугасті каптани. Оманські аристократи віддають перевагу північноаравійському бедуїнському костюму із чорним або червоним плащем -- абой. Неодмінна приналежність оманського чоловічого костюма -- короткий широкий кинджал -- ханжар у виккривлених на кінці футлярах за поясом. Жінки татуюють обличчя й руки синьої фарбою, носять ручні й ножні браслети, вушні й носові серги.
Час -- уперед!
В арабському світі Оман називають державою, що обігнала час. Як же напівпустельна, скеляста земля з погано навченим населенням за зовсім незначний час перетворилася на справжню оазу? Як удалося досягти високого рівня життя, що не поступається найрозвиненішим державам і, можливо, яка в чомусь навіть перевершила їх? Адже не треба забувати, що медичне обслуговування й освіта, житло на всіх рівнях в Омані -- безплатне. Оман -- абсолютна монархія. З 1970 р. главою держави є султан Кабус Бен Сайд Аль Сайд, який має всю повноту законодавчої й виконавчої влади, поєднуючи посади Головнокомандувача збройними силами, прем'єр-міністра, міністра закордонних справ, оборони й фінансів, а також голови Центрального банку. До складу уряду входять 29 міністрів. 6 листопада 1996 р. прийнято Конституцію Оману.
Султан Омана свого часу здобув освіту у військовій академії у Великобританії та, прийшовши до влади, почав вживати енергійних заходів з перетворення країни на самодостатню розвинену державу. В 1970 році 95 відсотків населення султанату було неписьменним. Заборонялися видання й навіть читання газет і журналів, демонстрація кінофільмів, не можна було під страхом смерті носити сонцезахисні окуляри. Оман являв собою дивний острівець дикості, де не було лікарень. У країні працювало всього три школи.
З ініціативи глави держави було прийнято програму "Оман 2020", стратегічне завдання якої полягало в тому, щоб позбавити економіку залежності від нафти й газу, яких у країні розвідано на довгі роки видобування. Завдяки політичній стабільності приватні інвестори як місцеві, так і закордонні,-- не бояться вкладати кошти в найрізноманітніші проекти. З їхньою допомогою ведеться велика робота по всієї країни. Наприклад, отримані від приватного сектору три мільярди доларів пішли на будівництво алюмінієвого комбінату в Сохарі, і в цьому ж місті створюється нафтохімічне підприємство, для добудови якого треба було вкласти ще один мільярд доларів. Південне місто Салала намічено перетворити на великий порт міжнародного значення. Гроші на цей проект знову-таки надходять із приватних джерел.
У сільському господарстві всі зусилля спрямовуються на те, щоб зробити Оман країною, яка була б повністю незалежна від імпорту продуктів харчування. У сільському господарстві та у рибальській галузі зайнято майже мільйон людей, тобто половина всього населення. На думку фахівців, уже в найближчий час оманці забезпечать себе продуктами першої необхідності й, більше того, почнуть широко експортувати їх.
Сьогодні економіка країни розвивається на основі п'ятирічних планів. Основу становить нафтовидобувна й газова галузі (40% ВВП, 80% експорту).
ВВП в 2010 р. (п'ятий рік сьомого п'ятирічного плану розвитку) становив 74,4 млрд. дол. США, його реальне зростання оцінюється в 4%, а дохід на душу населення -- 27,4 тис. дол., інфляція становить 4,2% (за деякими даними 5,5%).
Бюджет країни був закладений з розрахунку 58 дол.США за барель нафти та становив майже 70 млрд.дол., видаткова частина якого становила 18 млрд.668 млн. дол.
Основні статті експорту -- нафта, зріджений газ, текстиль, жива й морожена риба, фрукти й овочі, реекспорт товарів. Оман увозить різну техніку, транспортні засоби, паливо-мастильні матеріали, товари широкого вжитку, рис і інше продовольство, домашню худобу.
Серед великих економічних проектів -- будівництво портової й торгово- промислової зони Аль-Дукм (район Аль-Вуста), заводу з виробництва залізорудних котунів у Сохарі обсягом до 10 млн. тонн на рік, вартістю 1 млрд. дол., внутрішнього аеропорту за 30 км. від м. Адам (район Дахілійя) із пропускною спроможністю в 250 тис. чол. на рік; модернізація аеропортів у Маскаті й Салалі на суму в 480 млн. дол.
Сьогодні в Омані висока середня тривалість життя: 70 років -- у чоловіків і 74 роки в жінок. У середньому в родині 6--7 дітей, тому в султанаті 42% населення молодші 14 років.
1 січня міністерство фінансів Омана затвердило державний бюджет на 2015 р. з дефіцитом у розмірі 8% від ВВП.
Зниження цін на нафту знайшло своє відображення й у бюджеті Оману -- видаткова частина бюджету збільшилася на 4,5% (36,6 млрд. доларів), дохідна скоротилася на 1%, що й привело до створення дефіциту бюджету в розмірі (6,5 млрд. доларів)
Головною причиною бюджетного дефіциту стала низька ціна на нафту. Обсяги видобутку нафти в Омані не настільки високі, як у його сусідів, тому Оман не створив великих державних резервів за рахунок відрахувань від продажу нафти, і є найбільш підданим негативному впливу низьких цін на нафту.
Ханджар -- символ відваги й мужності
На державному триколірному прапорі Султанату Оман зображений клинок у футлярі -- ханджар. Після поїздки до Оману він зайняв місце в моїй домашній колекції сувенірів. Кажуть, саме від цього слова будь-який заточений із двох сторін ніж почали називати "кинджал". Оманський ханджар складається із клинка, у середній частині вигнутого, а в нижній опуклого, і кінчався вузьким гострим з обох кінців лезом. Рукоять із двома "вухами" -- виступами. Невеликі ханджари називалися ятаганами.
Секрети його виробництва передаються від батька до сина. Його носять, йому складають пісні й... нагороджують видатних державних діячів. Ним милуються й зберігають як фамільну цінність. Не даремно оманці говорять: "Усе має ціну, крім матері й фамільного ханджара". Найкрасивіші на арабському Сході кинджали носять саме тут, в Омані. Яких тільки форм і розмірів тут немає! Навіть чоловіче доволі шановане ім'я існує -- Ханджар!
Дорослий чоловік в Омані просто не вийде на вулицю без ханджара, а то й двох --- великого й маленького. Великий -- найчастіше символ статусу, прикрашений особистими візерунками роду. А маленький -- для господарських потреб, порізати коржа, фрукти почистити...
На великі свята кожний чоловік поверх білого парадного одягу "дішдаши" зобов'язаний надягти пояс і заткнути за нього фамільний, святковий кинджал. Святкові ханджари відрізняються багатим оздобленням -- рукоятки й піхви прикрашаються сріблом, перлами, яскравими, напівкоштовним й дорогоцінним камінням, і навіть... кришталем.
Великим державним діячам видаються дорогі кинджали як елемент "спецодягу", а видатних -- нагороджують іменним ханджаром. Рукояті справжні майстри виготовляють із цінних сортів дерева, верблюжої й навіть слонячої кістки.
Хороший оманський ханджар коштує не менш як 500 доларів, середня ціна 1000--1500 доларів, а авторські примірники знаменитих зброярів доходять до 5000 доларів і вище. Ніж повинен мати сертифікат справжності.
Говорять, що у свої далекі подорожі Синдбад-мореплавець не вирушав без ханджара, який не раз рятував його в критичних ситуаціях. У далеких морських переходах Синдбаду, а жив він у часи, коли на тутешніх землях правила цариця Савська, згадувалися загадкові гори Сахбан. Подібні місячним ландшафтам, ці гори -- одні із найстаріших на нашій планеті, їх вік приблизно 12 тис. років.
Українці в Омані -- поки що гості рідкісні. Українська діаспора -- трохи більше 50 осіб, це переважно українки, які вийшли заміж за оманців. А от оманці прекрасно інформовані про події в Україні й практично всі, з ким довелось розмовляти, захоплювалися мужніми захисниками Батьківщини. Бо в Омані знають ціну свободи й готові віддати за неї життя.
ДОВІДКА
Султанат Оман -- арабська держава в південно-східній частині Аравійського півострова. На півночі та заході межує із ОАЕ й Саудівською Аравією, на півдні і південному заході -- з Єменом, зі сходу омиваються водами Аравійського моря. Оману також належать два анклави, розташовані до півночі та відділені еміратом Фуджейра (ОАЕ) -- Мадха й півострів Мусандам, останній розташований в Ормузькій протоці, яка розділяє Перську затоку й Аравійське море.
Площа -- 309,5 тис. кв. км. Пустелі займають 82% території країни, гірські райони -- 15%, прибережні райони -- 3%.
Населення -- 2 млн. 694 тис. 94 осіб (за переписом 2010 р.), з яких оманських підданих -- 1 млн. 951 тис. 100 осіб. (інші -- іммігранти). Столиця -- м. Маскат (майже 735 тис. осіб), великі міста -- Салала, Сохар, Сур, Нізва, Бурейми.
В адміністративному відношенні Оман поділений на п'ять округів і чотири губернаторства, що складаються із 61-го району (вилайєти). На чолі адміністративних одиниць стоять губернатори та вали (керівники вілайетов), яких празначає султан, й вали (керівники вілайєтів). У селах і в бедуїнів-кочівників авторитетом традиційно користуються вожді (шейхи) племен.
Кирило ВОРОНКОВ.
Фото автора.
