Учора в Нью-Йорку лідери держав-учасниць підписали Паризьку угоду, яка потенційно накладає на Україну нові зобов’язання зі скорочення викидів парникових газів (ПГ). Це неодмінно вплине на розвиток енергетичного сектору нашої країни як найбільшого джерела викидів парникових газів.
Нагадаємо: у грудні минулого року на 21-й Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату було прийнято нову міжнародну кліматичну угоду — Паризький договір. Він приходить на зміну Кіотському протоколу, підписаному 1997-го, в якому Україна взяла активну участь. Паризька угода набере чинності з 1 січня 2021 року після ратифікації не менш як 55 державами, обсяг викидів ПГ яких становить щонайменше 55 відсотків від загальносвітових.
Паризька угода, серед іншого, встановлює ціль щодо утримання глобальної температури на Землі в межах 20С до 2100 року. Однак відповідно до Очікуваних національно-визначених внесків (ОНВВ) країн-підписантів, викиди парникових газів цих країн спричинять зростання глобальної температури на рівні 3,50C до 2100 року (рис. 1). Це ставить завдання перед Сторонами Паризької угоди, в тому числі і перед Україною, щодо прийняття більш амбітних зобов’язань зі скорочення викидів ПГ. Зокрема, на переговорах у Парижі Україною озвучено ціль про скорочення викидів на 40 відсотків до 2030 року відносно рівня викидів ПГ 1990 року (рис. 2). Але відповідно до нової глобальної цілі Паризької угоди (20С), в разі припущення пропорційності викидів парникових газів до зміни глобальної температури, озвучена ціль має бути скорегована із 40 до 70 відсотків у 2050-му по відношенню до 1990 року (що може відповідати сценарію утримання глобальної температури в межах 20С). Вважаємо дуже ймовірним, що на наступних кліматичних переговорах Україні запропонують узяти на себе саме такі зобов’язання, хоча юридичних підстав поки що для цього немає.
Однією з вимог Паризької угоди до країн-підписантів є розробка Стратегії низьковуглецевого розвитку до 2050 року. Проект такої стратегії був представлений в Україні у 2014-му за підтримки ПРООН, проте він потребує доопрацювання через неузгодженість планів розвитку енергетики, оскільки поки що в Україні відсутня узгоджена енергетична стратегія до 2050 року. За даними Міненерговугілля, розробляється кілька проектів нової енергетичної стратегії до 2035 року. Проте, враховуючи новий горизонт планування (2050 рік) та згадану ціль (20С) Паризької угоди, така стратегія не зовсім відповідає міжнародним реаліям сьогодення. Наприклад, остання редакція стратегії передбачає скорочення постачання первинної енергії з 115,2 тонни енергії в нафтовому еквіваленті (т н. е.) у 2013-му до 102,6 т н. е. до 2035 року. При цьому відповідно до енергетичного балансу за 2014 рік постачання первинної енергії вже скоротилося до 105,7 т н. е., тобто фактично відповідно до останньої редакції енергетичної стратегії маємо ціль зі скорочення споживання 3 відсотків до 2035 року. Вважаємо цю ціль такою, що не дасть змогу Україні виконати свої зобов’язання по Паризькій угоді. Ціль по частці відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) (20 відсотків у 2035 році) також не є достатньо амбітною в разі прийняття Україною нових зобов’язань згідно з Паризькою угодою.
Вважаємо, що нова Енергетична стратегія та Стратегія низьковуглецевого розвитку, з урахуванням виконання зобов’язань України в рамках Паризької угоди, мають базуватися на розвитку двох основних напрямів. Це скорочення споживання енергетичних ресурсів за рахунок підвищення енергоефективності та енергозбереження, а також використання ВДЕ.
За даними Державної служби статистики України, загальне постачання первинної енергії в Україні скоротилося за останніх 7 років із 139 млн. т н. е. у 2007 році до 105,7 т н. е. у 2014-му (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції), тобто на 32 відсотки (або на 4 відсотки щорічно). Це, в тому числі, пов’язано із кризовими явищами в економіці та військово-політичною ситуацією в нашій державі, проте досить значна частина цього скорочення справді пов’язана із впровадженням заходів енергоефективності. У грудні 2015 року було затверджено Національний план дій з енергоефективності до 2020 року, що передбачає скорочення кінцевого енергоспоживання на 9 відсотків від середнього рівня 2005—2009 років.
Нині енергетична політика Європейського Союзу спрямована на скорочення енергоспоживання на 20 відсотків до 2020 року (порівняно з 2005 роком), а найближчим часом очікується прийняття більш амбітних цілей до 2030 та 2050 років. Ураховуючи євроінтеграційні наміри України, необхідно забезпечити перманентне скорочення енергоспоживання в нашій країні і до 2050 року. Одним із варіантів може бути скорочення загального постачання первинної енергії в Україні на 20 відсотків до 2050 року порівняно з 2014-м, передусім за рахунок підвищення енергоефективності та енергозбереження (рис. 3). Однак для визначення обґрунтованої цілі необхідно провести глибокі і публічні наукові дослідження.
Крім того, в Україні активно розвивається сектор відновлюваної енергетики. Наприклад, середній щорічний приріст сектору біоенергетики за період 2010—2014 років становив 42 відсотки на рік. За даними Державної служби статистики України, у 2014 році частка ВДЕ (гідроелектроенергія, вітрова та сонячна енергія, біопаливо та відходи) становила 2,6 відсотка в загальному постачанні первинної енергії. Затверджений Національний план дій із відновлюваної енергетики до 2020 року передбачає досягнення 11-відсоткової частки ВДЕ у валовому кінцевому енергоспоживанні. В Європейському Союзі всі країни-члени оголосили про істотне нарощування використання ВДЕ (остання ціль по частці ВДЕ — 27 відсотків до 2030 року).
На нашу думку, в Україні після 2020 року сектор ВДЕ може демонструвати приріст майже одного відсотка щорічно і відповідно досягти 40 відсотків від загального постачання енергії у 2050 році. Отже, скорочення енергоспоживання за рахунок енергоефективності та енергозбереження, з одного боку, і розвиток використання ВДЕ — з другого, сприятимуть істотному зменшенню використання викопних видів палива в Україні до 2050 року, наслідком чого буде значне скорочення викидів парникових газів. Це дасть змогу Україні виконати національно-визначену ціль щодо скорочення викидів парникових газів та сприяти досягненню глобальної цілі щодо недопущення збільшення температури на Землі більш як на 20С до 2100 року, як це передбачено кліматичною Паризькою угодою.
Виходячи з наведеного вище, вважаємо за необхідне доопрацювати проект Енергетичної стратегії України до 2035 року, що розробляється, з урахуванням нових потенційних зобов’язань України в рамках Паризької угоди.
Для цього пропонуємо:
1) змінити горизонт планування до 2050 року;
2) дослідити можливість прийняття значно амбітніш
ої цілі щодо скорочення викидів парникових газів енергетичним сектором на 2050 рік (на рівні 70 відсотків по відношенню до 1990 року);
3) дослідити можливість прийняття значно амбітнішої цілі з енергоефективності — скорочення загального постачання первинної енергії за рахунок енергоефективності та енергозбереження на 20 відсотків до 2050 року порівняно з 2014-м;
4) дослідити можливість прийняття значно амбітнішої цілі щодо використання відновлюваних джерел енергії — частка ВДЕ в структурі загального постачання первинної енергії (ЗППЕ), на нашу думку, має збільшуватися на один відсоток на рік, з досягненням 40 відсотків ВДЕ в загальному постачанні первинної енергії до 2050 року.
ФАКТ
За даними Міжнародного Енергетичного Агентства, для запобігання підвищенню глобальної температури більш як на 20С і відповідного скорочення викидів СО2 у період до 2050 року найважливішу роль відіграватимуть енергоефективність (40 відсотків) та відновлювані джерела енергії (30).
Рис. 1. Зміна глобальної температури для трьох сценаріїв вуглецевого розвитку світу.
Рис. 2. Викиди парникових газів (т СО2-екв.) у 1990—2012 роках і цілі України у 2020 та 2030 роках та пропонована ціль на 2050 рік.
* згідно з Паризькою угодою і пропорційним розподіленням між країнами додаткових зобов’язань (сценарій утримання температури в межах 20С).
Рис. 3. Концепція низьковуглецевого розвитку України шляхом впровадження енергоефективності та ВДЕ..
Олександр ДОМБРОВСЬКИЙ, народний депутат, в.о. голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки;
Георгій ГЕЛЕТУХА, голова правління Біоенергетичної асоціації України.
