Наприкінці минулого року в Парижі відбулась кліматична конференція. Без перебільшення, вона стала історичною. Як за рівнем представництва — на форумі були присутні майже всі світові лідери, так і за ухваленими рішеннями — учасники домовилися про скорочення викидів парникових газів та інтенсивний розвиток відновлюваної енергетики. Фактично відбулася зміна світового порядку денного.
Якщо раніше відновлювана енергетика сприймалася як щось похідне від традиційної енергетики, то під час зустрічі в Парижі світові ключові гравці вирішили відмовитися від викопних джерел енергії — нафти, газу — як пріоритетних і вже до середини століття перейти переважно на відновлювані джерела: біомасу, вітер, сонце. Це означає, що альтернативна енергетика перестає бути «альтернативною» і поступово виходить на перші ролі у світі.
Бум інвестицій і доступна ціна
Постає запитання: чи є достатні підстави для такої рокіровки і як це позначиться на Україні? Але спочатку про передумови такого рішення.
Останні кілька років спостерігається інвестиційний бум — кількість бажаючих вкласти кошти в об’єкти відновлюваної енергетики постійно зростає. Якщо в 2009 році розмір інвестицій становив 160 млрд. доларів, то у 2015-му — вдвічі більше, 329 млрд. доларів. Ще яскравіше порівняння з 2004 роком — відтоді у відновлювану енергетику вкладають у шість разів більше.
Лідерами за цим показником є Китай, США, Японія, Індія, Великобританія. Для прикладу: Китай минулого року інвестував у відновлювану енергетику 110,5 млрд. доларів. Загалом упродовж року в Піднебесній загальна потужність лише сонячних електростанцій зросла на 43 гігавати (ГВт). Для порівняння: сумарні потужності з виробництва електроенергії України становлять 27 ГВт.
Зрозуміло, чому інвестори розглядають відновлювану енергетику як привабливу сферу для вкладення коштів. У багатьох країнах уряди створили низку стимулів — на певний час ввели так званий «зелений» тариф, надали податкові пільги тощо. Ще одна причина — постійне зростання світового попиту на електроенергію та інші види енергії. Фактично для приватних компаній це безпрограшна інвестиція.
І ось які наслідки. По-перше, на ринку посилюється конкуренція, бо дедалі більше інвесторів вкладають свої кошти у відновлювану енергетику. По-друге, з’являються нові технології та рішення, оскільки кожна компанія зацікавлена у зменшенні витрат і здешевленні енергії. По-третє, зменшується ціна на відновлювані джерела, в тому числі для кінцевих споживачів. І останнє — найважливіше. Якщо раніше відновлювана енергетика вважалася дорогим задоволенням, то сьогодні вона конкурує з викопними джерелами енергії, ставши нормою. І нерідко виграє в цій боротьбі. А це призводить до зростання частки відновлюваних джерел у кінцевому енергоспоживанні.
За останніми даними, в країнах Європейського Союзу 16 відсотків електроенергії генерується з відновлюваних джерел. У деяких країнах, наприклад у Скандинавії, цей показник сягає 40—50 відсотків. Тобто рішення Паризької кліматичної конференції — це не бравада і не безпідставний песимізм. Це реальний план дій. За словами виконавчого директора Міжнародної енергетичної агенції Фатіха Бірола в наступні 15 років більш як дві третини від усіх нових енергопотужностей становитимуть відновлювані джерела.
Отже, світ невпинно змінюється. І у зв’язку з цим постає закономірне запитання: яке місце в економіці майбутнього посяде Україна?
Ризик великий, але ми нічого не втрачаємо
Згідно з Національним планом дій з відновлюваної енергетики 11 відсотків кінцевого енергоспоживання до 2020 року мають становити відновлювані джерела. Однак є великі сумніви, що нам вдасться досягти цієї мети. За даними ДП «Енергоринок», станом на 1 квітня 2016 року об’єкти відновлюваної енергетики в Україні виробляють 1,14 відсотка електроенергії. Це вкрай мало. Трохи поліпшується ситуація у виробництві тепла з відновлюваних джерел. Торік було введено в експлуатацію 299 МВт теплових потужностей. Це плюс 66 відсотків до тих, що вже були, але все одно цього недостатньо.
Очевидно, що за умови збереження таких темпів розвитку ми не зможемо ні досягти заявленого показника відновлюваної енергетики в 11 відсотків і виконати взяті на себе зобов’язання перед ЄС, ні замістити або зекономити 10 млрд. кубометрів газу, а саме стільки передбачає виконання цього Національного плану дій з відновлюваної енергетики.
А отже, не створимо значної кількості нових робочих місць, не посилимо конкуренції і не запровадимо нові технології. Через усі перелічені вище обставини не зможемо й істотно зменшити вартість відновлюваних джерел енергії.
А найголовніше: ми ризикуємо надовго опинитися на узбіччі загальносвітових трендів. У той час, як відновлювана енергетика стає драйвером світових економічних процесів, докорінно змінюючи архітектуру економічних відносин, ми вперто тупцюватимемо на місці. Що таке 2, 3 чи навіть 4 відсотки відновлюваних джерел у кінцевому енергоспоживанні? Тоді як сьогодні загальносвітовий показник становить майже 19 відсотків, а за 7—10 років досягне всі 30.
Ще раз наголошу: мова не про абстрактні цифри, а про економічну вигоду і про економічний розвиток! Тому, роблячи ставку на відновлювані джерела енергії, ми використовуватимемо власний енергетичний потенціал, що в перспективі дасть можливість повністю забезпечити потреби в енергоресурсах. Увага: нам не потрібно буде імпортувати газ і витрачати на це мільярди доларів щороку. Завдяки цьому ми відкриємо величезний ринок для інвестицій, створимо нові виробництва й робочі місця, зменшимо кількість парникових викидів. Фактично бум проектів з відновлюваної енергетики запустить ланцюгову реакцію, стимулює внутрішній попит на високотехнологічне виробництво та інвестиції. Так, як це сьогодні відбувається в багатьох країнах світу.
Чи хочемо ми цього? Переконаний, що так! Тому першочерговими завданнями має бути гармонізація українського законодавства з європейським, судова реформа і комплексний захист інвестицій, відмова від необґрунтованих преференцій та пільг на користь імпортних джерел енергії. Виконавши домашню роботу, Україна стане учасницею світових трансформацій.
ДО РЕЧІ
Сьогодні Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України проводиться робота щодо врегулювання питання стимулювання виробників теплової енергії з альтернативних джерел на законодавчому рівні шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про теплопостачання».
Основні зміни стосуються встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, що виробляється з альтернативних джерел на рівні 0,9 від діючого тарифу на тепло з газу для бюджетних установ та населення; ліцензування органами місцевого самоврядування господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що виробляється з використанням альтернативних джерел; надання компенсації різниці в тарифах на теплову енергію, що виробляється з альтернативних джерел для потреб населення та для бюджетних установ, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
ЦИФРА
Станом на 1 січня 2016 року в Україні потужність об’єктів відновлюваної енергетики, яким встановлено «зелений» тариф, — 1492 МВт, з яких у 2015 році було введено 29,5 МВт, із них:
* об’єкти сонячної енергетики — 19,9 МВт;
* об’єкти енергетики, що виробляють електроенергію з біогазу — 3,4 МВт;
* об’єкти малої гідроенергетики — 6,2 МВт.
Найбільшими із введених в експлуатацію у 2015 році об’єктами відновлюваної енергетики є:
— у секторі сонячної енергетики — сонячна електростанція потужністю 4,95 МВт (Кіровоградська область, Долинський район, смт Молодіжне);
— у секторі біоенергетики — комплекс із виробництва електроенергії з біогазу потужністю 2,382 МВт (Київська область, смт Рокитне);
— у секторі малої гідроенергетики — мала гідроелектростанція потужністю 2,2 МВт (Закарпатська область, Хустський район, с. Нижній Бистрий).
Іван НАДЄЇН, голова Комітету енергетичної незалежності України.
