«На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, пошкоджений один із атомних реакторів. Вживаються заходи з ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створена урядова комісія». Саме із цього короткого повідомлення Ради Міністрів СРСР, опублікованого аж на третій день після аварії 29 квітня 1986 року в газеті «Правда України» (до того ж у нижньому куті на третій сторінці), мільйони українців дізналися про страшну катастрофу.
А в цей час країна традиційно готувалася до першотравневих свят, про скасування яких не могло бути й мови. Не відмінили також і 39-ту велогонку Миру, що стартувала 6 травня 1986 року в Києві. Отже, в ті весняні дні життя Української РСР плинуло своїм звичним руслом, і лише з часом очевидці тих подій усвідомили та зрозуміли загрозу, що нависала над кожним із них.
Проте й до сьогодні залишається без відповіді низка запитань про Чорнобильську катастрофу. І шукати правду необхідно в архівах, де зберігаються документи, які дають змогу відтворити кожен день після аварії, дії органів влади з її ліквідації, позицію керівництва країни, настрої населення тощо.
До 30-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС Державна архівна служба України підготувала виставку документів Національного архівного фонду України «Чорнобиль: трагедія, відображена в документах», яка відкрилася 25 квітня в Центральному державному архіві громадських об’єднань України в Києві. Виставка підготовлена на основі документів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного, Галузевого державного архіву МВС України, Галузевого державного архіву СБУ, державних архівів Київської, Житомирської, Львівської та Рівненської областей.
Документи та фотографії дають можливість відтворити події 30-річної давності й розповідають про життя міста атомників Прип’яті до аварії, події перших годин та днів після аварії, наступні дії з ліквідації її наслідків. Вони дають екскурс в історію Чорнобиля від квітня 1986 року до 2000-х років і містять інформацію про радіаційний рівень та дозові навантаження, морально-психологічний стан населення; розселення і працевлаштування, медичне і побутове обслуговування громадян, евакуйованих із зони Чорнобильської АЕС; проблеми, які виникали під час ліквідації наслідків аварії, та вирішення питань щодо соціального захисту ліквідаторів, їх нагородження, а також вшанування пам’яті загиблих тощо.
Першою задокументованою звісткою про катастрофу було повідомлення директора Чорнобильської АЕС Віктора Брюханова в Київський обласний комітет Компартії України та, відповідно, повідомлення секретаря Київського обкому Григорія Ревенка в Центральний комітет КПУ:
«26 апреля 1986 года в 1 час 25 минут произошел взрыв на энергоблоке № 4 Чернобыльской АЭС им. В. И. Ленина в Киевской области в период подготовки блока к плановым ремонтным работам.
В результате взрыва произошло обрушение крыши и стен верхней части реакторного отделения, а также частично покрытия машзала. В районе взрыва возник пожар, который в 4 часа 50 мин. локализован, а в 6 часов ликвидирован подразделениями пожарной охраны.
В период аварии на станции находилось около 200 человек обслуживающего персонала. 9 человек из них получили ожоги различной степени. Один человек (фамилия не установлена) в 6.00 скончался в медсанчасти, 3 человека находятся в тяжелом состоянии. Кроме того, в медсанчасть доставлены на обслуживание 34 человека, принимавших участие в ликвидации пожара (из них 9 человек — работники пожарной охраны). На 8.00 не установлено местонахождение старшего оператора реакторного цеха Ходемчука В. И. (Валерій Ілліч Ходемчук — перша жертва аварії, загинув 26 квітня 1986 р.).
В 3 часа уровень радиации в городе составлял 4—14 микрорентген в сек., к 7.00 он снизился до 2—4 мкр/сек.
В непосредственной близости от места аварии — до 1000 мкр/сек. В связи с аварийной обстановкой на 4 энергоблоке остановлен энергоблок № 3. Энергоблоки № 1 и № 2 работают в нормальном режиме.
Причина аварии и материальный ущерб устанавливаются правительственной комиссией.
Обстановка в г. Припять и прилегших населенных пунктах нормальная. Уровень радиации контролируется.
ДИРЕКТОР ЧАЭС В. П. БРЮХАНОВ».
Звичайно, масштаби аварії передбачити було неможливо. В той час, коли в столиці України тривали багатолюдні першотравневі мітинги, за 110 кілометрів від Києва розпочалася «боротьба з атомом». Компетентні органи намагалися зорієнтуватися щодо можливої шкоди здоров’ю людей від суттєвого підвищення радіаційного фону.
Не уявляло про небезпеку і непоінформоване населення. Після першого короткого повідомлення про аварію, що вийшло 29 квітня в газеті «Правда України», а в усіх інших центральних газетах УРСР і СРСР навіть 30 квітня, і то не на перших шпальтах, інформація в пресі виходила дозовано і коротко. У людей виникало безліч запитань, відповіді на які, на жаль, вони не мали, а часто й компетентні органи не були готові відповісти. Ось як про це повідомлялося 30 квітня відділом організаційно-партійної роботи ЦК КПУ: «От трудящихся поступают вопросы: авария — это головотяпство или диверсия? Каковы причины случившегося? Как могли компетентные службы недосмотреть и допустить человеческие жертвы, выбросить миллионы рублей на ветер? Какой размер ущерба от аварии? Будет ли в дальнейшем работать АЭС? Удалось ли локализовать процесс распада радиоактивных веществ? Влияют ли последствия на окружающую среду Киева и близлежащих районов? Появилась ли радиоактивность в Киеве? Какая часть республики охвачена радиацией? Обнаружены ли продукты радиоактивного распада в выпавших 26—27 апреля т. г. осадках? Можно ли пользоваться питьевой водой или надо употреблять только минеральную? Разрешается ли купаться или ловить рыбу в р. Днепр, на притоке которого расположена АЭС? Можно ли детям находиться вне зданий? Почему людей эвакуировали из г. Припять не сразу, а через сутки? Есть и такие высказывания: «Надо иметь головы на плечах, да еще с мозгами, чтобы построить такое «чудо» возле самой столицы» (Киевская область)».
Лише 9 травня в центральних українських газетах було надруковано рекомендації Міністерства охорони здоров’я УРСР стосовно дій населення. Проте ситуація не змінилася. Так, 12 травня той же відділ ЦК КПУ повідомляв: «В ходе откровенных бесед в трудовых коллективах рабочие и служащие высказали свое мнение по жизненно важным вопросам. Многие считают, что информацию об обстановке надо было передать раньше, еще накануне 1 Мая, рассказать о профилактических мерах (употребление воды, молока, хлеба, овощей, лекарств и т. д.). Часто задается вопрос: почему киевляне не были предупреждены о повышающемся уровне радиации 1—3 мая? Люди спрашивают, как отражается на здоровье даже взрослого человека малая доза радиации, повысится ли заболеваемость раком на Украине, особенно в Киеве? Когда снизиться радиация до первоначального уровня? Почему не сообщается об уровне радиации у нас? (Волынская, Ворошиловградская, Днепропетровская, Ивано-Франковская, Черниговская, Житомирская, Сумская области). Чем объяснить различия в сообщениях программы «Время» и газет об уровне радиации? Людям нужна более оперативная и конкретная информация о состоянии метеорологических условий в городе Киеве и области.
Если радиационная обстановка в городе благополучная, то почему, все же, занятия в школах для учащихся 1—7 классов сокращены на 10 дней? Почему завершение занятий до 15 мая не распространяется на учащихся 8—10 классов, ведь они тоже дети? (...)
Сообщалось, что хлеб будет продаваться только в целлофановых пакетах, но этого не делается. Почему в магазинах не стало детского питания? Поступают предложения о продаже овощей непосредственно на предприятиях. Как должна производиться дезактивация садовых участков и определяться пригодность выращенных на них овощей?
Поступают и такие вопросы: когда жители г. Припять, Чернобыля смогут вернуться домой? В чем причина медлительности службы гражданской обороны? Где уж, как не здесь, она должна была проявить свою боеготовность? Почему на строительных площадках города не хватает дозиметрических приборов?».
Для організації та керівництва роботами з ліквідації наслідків аварії 26 квітня 1986 р. розпорядженням Ради Міністрів СРСР було створено Урядову комісію СРСР з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яка постійно працювала безпосередньо на місці аварії. Від 3 травня в Україні почала діяти Оперативна група Політбюро ЦК КПУ з питань, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Зокрема, остання вирішувала питання з організації евакуації населення з небезпечних зон, його розміщення, працевлаштування та соціально-побутове забезпечення, з медичного спостереження та обслуговування населення, оздоровлення дітей; здійснювала контроль за станом навколишнього середовища та запровадження необхідних заходів з його нормалізації, за якістю води та продуктів сільськогосподарського виробництва; займалась оцінкою ситуації, що склалася в Києві, Київській області та інших регіонах республіки тощо.
Як свідчать документи, першочерговим завданням було евакуювати населення з радіаційно забрудненої зони. Зокрема, згідно з повідомленням міністра внутрішніх справ УРСР Івана Гладуша в Центральний комітет КПУ, евакуація жителів м. Прип’яті розпочалася 27 квітня о 14-й годині, а завершилася о 18-й. Всього було виселено 44 460 осіб. За місяць після аварії, за даними Управління охорони громадського порядку МВС УРСР, із 63 населених пунктів Чорнобильського та Поліського районів Київської області, що найбільше постраждали від аварії, було виселено 89 360 мешканців.
Розповідають документи й про перші кроки на шляху соціального захисту даної категорії населення — розселення на новому місці, працевлаштування, відшкодування матеріальних збитків, будівництво нового житла тощо. Є серед них і свідчення про бажання переселенців повернутися до рідних осель. Дехто з них самовільно повертався до покинутих сіл, комусь пощастило реевакуюватися до попереднього місця проживання, для багатьох інших це залишилося нездійсненою мрією. Багато спустошених міст і містечок, сіл та селищ, що увійшли до зони відчуження, і сьогодні залишаються мовчазними свідками величезної трагедії людства.
Цікавими є й документи про реакцію міжнародної спільноти на Чорнобильську катастрофу та позиція керівництва держави щодо її інформування з проблем ліквідації наслідків аварії. З перших днів після аварії до міністерств закордонних справ СРСР та УРСР почали звертатися посли та представники іноземних держав щодо роз’яснення ситуації. Як наслідок, МЗС СРСР 30 квітня надало вказівки республіканським міністерствам щодо роботи з іноземними громадянами:
«1. На основании сообщений Совета Министров СССР необходимо убеждать иностранцев, что последствия аварии не представляют опасности для их здоровья, а следовательно, для их дальнейшего пребывания в СССР. Имеется в виду, что туристы в обычном порядке могут выполнять свои ознакомительные программы, специалисты нормально работать, а студенты и учащиеся продолжать учебу. Важно также убеждать их в том, что нет оснований для досрочного выезда из СССР.
2. Тем иностранцам, которые настаивают на немедленном отъезде, препятствий не чинить.
3. Особая ответственность возлагается на Министерства здравоохранения СССР и союзных республик, которые обязаны по первому требованию иностранного гражданина проводить обстоятельное медицинское обследование, желательно в специально выделенных для этого лечебных заведениях. При этом имеется в виду, что положительные результаты обследования будут оказывать успокоительное воздействие на иностранцев.
4. Ставиться задача исключить выезд за границу заболевших людей с тем, чтобы не позволить нашим врагам использовать случайные факты в антисоветских целях».
Дозований характер інформування як іноземних держав, так і власних громадян, пояснює рішення Урядової комісії СРСР з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 24 вересня 1987 р. щодо переліку відомостей, які засекречувались і «не підлягали опублікуванню у відкритому друці, передачах по радіо та телебаченню»:
«1. Сведения об уровне радиационного загрязнения по отдельным населенным пунктам, превышающие предельно допустимый уровень.
2. Сведения о результатах отдельных измерений уровней радиации, изотопного состава отдельных проб почвы, воды, осадков, воздуха, сельскохозяйственной продукции, продуктов питания, флоры и фауны, превышающих предельно допустимый уровень и предельно допустимую концентрацию.
3. Сведения о результатах оценки экономического ущерба от радиационного загрязнения по отдельным хозяйствам.
4. Сведения о затратах на внедрение новых агротехнических, агрохимических и зооветеринарных мероприятий, а также технологий переработки отдельных видов сырья, обеспечивающих снижение перехода радионуклидов в конечный продукт.
5. Сведения о концентрации радионуклидов в сельскохозяйственной продукции в зоне отчуждения и за ее пределами, превышающей предельно допустимую концентрацию, с привязкой к географическим точкам.
6. Сведения о фактах поражения сельскохозяйственных и диких животных в результате воздействия на них радиоактивного загрязнения.
7. Сведения о фактическом поражении лесов в результате радиационного загрязнения.
8. Сведения о проводимых противорадиационных мероприятиях и профилактике внутреннего облучения в ранее незаявленных районах.
9. Сведения о показателях ухудшения физической работоспособности, потере профессиональных навыков эксплуатационного персонала, работающего в особых условиях на Чернобыльской АЭС или лиц, привлеченных к работам по ликвидации последствий аварии».
Особливий безпосередній інтерес викликає медичний аспект, зокрема, серед відомостей були:
«1. Обобщенные сведения о дозах внешнего и внутреннего облучения населения в районах, подвергшихся воздействию последствий аварии, а также лиц, принимавших непосредственное участие в ликвидации ее последствий. 2. Сведения об ухудшении состояния здоровья детей, подвергшихся облучению вследствие аварии в период внутриутробного развития, младенчества, детского и подросткового возраста по области и выше.
3. Сведения об отдельных последствиях и частоте наследственной патологии у потомства от лиц, подвергшихся радиационному воздействия в результате аварии.
4. Сведения об увеличении частоты злокачественных новообразований у населения в результате аварии по союзной республике, по СССР в целом.
5. Сведения об ухудшении показателей рождаемости, смертности, продолжительности жизни в целом по СССР и отдельно по РСФСР, Украинской ССР и Белорусской ССР в связи с аварией.
6. Сведения о заболеваемости всеми формами лучевой болезни людей, подвергшихся воздействию радиации в период аварии по области и выше, а также лиц, принимавших участие в ликвидации ее последствий.
7. Сведения о групповых и массовых отравлениях и эпидемических заболеваниях, связанных с последствиями аварии».
Не залишать нікого байдужим документи про вшанування пам’яті постраждалих від руйнівних наслідків Чорнобильської катастрофи. Самовідданий подвиг, здійснений ціною життя задля майбутнього, відзначений низкою указів Президій Верховної Ради СРСР та УРСР про нагородження учасників ліквідації наслідків аварії. А 26 квітня — День Чорнобиля — стало днем скорботи та пам’яті в календарі України.
Згадані вище документи —це лише частина історичних джерел, що є складовою Національного архівного фонду України, які розповідають про Чорнобильську катастрофу. Більш детально з ними можна ознайомитися на виставці «Чорнобиль: трагедія, відображена в документах», основна мета якої — дати можливість кожній людині зробити власний висновок щодо причин, масштабів і наслідків тієї страшної трагедії людства, усвідомити, що у справі збереження навколишнього середовища та екологічної безпеки не існує сторонніх. Виставка експонуватиметься в приміщенні Центрального державного архіву громадських об’єднань України (за адресою: м. Київ, вул. Кутузова, 8) до кінця травня 2016 року.
Публікацію підготувала начальник відділу Центрального державного архіву громадських об’єднань України Світлана Власенко.
Селяни прощаються з рідними домівками.
Фото надано Центральним державним архівом громадських об’єднань України.
