Ми стоїмо під квітучою абрикосою на Андріївському узвозі. Гека (Геннадій Костянтинович Душейко) освідчується мені під акомпанемент відкоркованого брюту...
І на цей кольоровий кадр пам’яті наповзає чорна хмара — 26 квітня...
Чорнобиль
Його майже щоденні поїздки до Чорнобиля і мої благання не їздити туди так часто, а хоча б у чергу з усіма...
І його жорстка відповідь:
— Я ЖУР-НА-ЛІСТ! Це мій професійний обов’язок!
— Тобі дадуть за це медаль, яку ти повісиш хіба що на п’яту точку, бо її ніхто, чуєш, ніхто і ніколи не захоче бачити!
Якби він послухався тоді, то зараз був би поряд зі мною, зі своїми друзями... Не було б тих нескінченних ін’єкцій, пігулок, лікарень і не тільки фізичного, а на додачу ще й душевного болю від невдячності та образ усіляких чинуш-боягузів...
«Нині згадуєш усе те і думаєш: Боже, як же тоді шарахнуло по нашому здоров’ю. То потім усе те ми відчули. То коліна дали про себе знати, то суглоби: інколи на милицях доводиться ходити. У моїх суглобах не бракує добра з таблиці Менделєєва» (Гека).
«Мені за моє посвідчення другої категорії не cоромно. Воно підтверджене багатьма штампами і печатками чорнобильських лікарень...» (Гека).
***
Після смерті Геки мені порадили відправити документи до центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України (із встановлення причинного зв’язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті, з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників унаслідок аварії на Чорнобильcькій АЕС).
Майже місяць збирала ті кляті довідки: в морзі, поліклініці, нотаріуса і таке інше. Збирала не заради мізерних пільг, а заради світлої пам’яті про справжнього чорнобильця-журналіста Душейка Геннадія Костянтиновича.
Навіть додала копію Почесної Грамоти Президії Верховної Ради Української РСР.
«За самовіддану роботу по ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції та усуненню її наслідків нагородити тов. Душейка Геннадія Костянтиновича.
30 грудня 1986 р. №22619».
Звісно, що цю нагороду він отримав не за гарні очі, а за те що був у тому чорнобильському пеклі у найстрашніші дні.
***
І от висновок центральної міжвідомчої експертної комісії за підписом голови комісії В.О. Сушка:
«Захворювання, що призвело до смерті, — загальне, з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, не пов’язане».
А ці «експерти» стояли з ним під стіною четвертого блока? А ці «експерти» скидали з даху першого блока уламки небезпечних твелів?
Чому в усі часи покидьки «мають» героїв?
І навіть після смерті знущаються над світлою пам’яттю про них?!
Тамара, дружина Г. Душейка.
