Цими весняними днями святкує свій знаковий ювілей Ірина Спіріна — народний депутат України, перший заступник голови парламентського Комітету з питань охорони здоров’я, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України.

Сьогодні Ірина Дмитрівна із хвилюванням згадує, як ще з дитинства мріяла стати медиком. У неї навіть був іграшковий «лікарський» набір: пляшечка зеленки, йод, вата, бинт, фонендоскоп... Отож «лікування» ляльок від вигаданих хвороб було її улюбленим заняттям. А коли бачила на вулиці поранену тварину, то намагалася допомогти їй. Батьки виховали її так, що вона не могла спокійно пройти повз чуже горе, повз тих, хто потребував допомоги.

У шкільні роки в рідному Дніпропетровську Ірина відвідувала спортивні секції плавання і фехтування. Тренування проходили в медичному інституті, тому на ці заняття приходила як на свято. А коли її старша сестра Людмила вступила до медінституту, вона намагалася нишком приходити з нею на лекції. Уже тоді інститут став для Ірини рідним, уособленням чогось світлого і прекрасного. Вона зрозуміла, що людина, котра лікує, допомагає, повертає хворому здоров’я — це людина справді з великої літери і заслуговує на повагу суспільства.

Попри відмінне навчання в школі, «комсомолці, спортсменці й просто красуні» Ірині при вступі до медінституту не вистачило кількох балів. Довелося влаштуватися робітницею на овочеву базу й серйозно готуватися до вступних іспитів. Тут, у виробничому колективі, вона навіч побачила, з якими проблемами здоров’я стикаються люди, яке обслуговування вони отримують у лікувальних закладах, чула їхні відгуки про систему охорони здоров’я і медиків.

Звичайно, якщо про щось мрієш, то мрії збуваються. Із другого разу вона вступила до медінституту, вчилася добре, захоплювалася фізіологією, психологією, психіатрією, терапією, була членом студентського наукового суспільства. Її наставниками були професор Вікторія Блохіна і доцент Галина Лисиця. Вони вірили у свою вихованку, і це зміцнювало її дух, силу й волю.

Як молодий фахівець Ірина за власним бажанням поїхала в Софіївський район Дніпропетровської області. У цій глибинці лікувала інвалідів війни, була невропатологом, наркологом, опанувала голкорефлексотерапію, застосовувала нові методики лікування. І нині з особливою вдячністю згадує головного лікаря районної лікарні Анатолія Великодного, який допоміг їй у короткий термін стати лікарем широкого профілю.

На особистому досвіді Ірина назавжди усвідомила, що робота лікаря починається не тільки з урочистої клятви Гіппократу, вона вважає, що справжній лікар — це той, хто в боротьбі за людське життя щедро віддає людям частку свого серця, частку своєї душі. От чому перед лікуванням важливо вивчити психологію хворого, пояснити йому причини виникнення захворювання, визначити, який підхід до нього підібрати, які ліки краще призначити. А в процесі лікування проявити увагу, турботу і доброзичливість. Вона переконана, що існує чітка тріада: пацієнт — лікар — хвороба. І упевнена, що пацієнт і лікар спільними зусиллями повинні обов’язково перемогти хворобу. А якщо лікар залишиться глухим і байдужим до чужого болю, то він не має права носити білий халат.

Молодий лікар Ірина Дмитрівна по крупицях збирала необхідні матеріали для наукової діяльності. І у квітні 1990 року в найстаршому університеті світу в естонському місті Тарту успішно захистила кандидатську дисертацію. А ще через чотири роки — докторську. Її призначають завідувачем кафедри психіатрії, загальної й медичної психології рідної Дніпропетровської медичної академії. Звичайно, нові труднощі тільки стимулювали її наукове і викладацьке зростання, змушували домагатися більшого. Очолювана нею кафедра стала провідною у профілактиці психічних хвороб і визнана базовою в Україні. Як досвідченого, висококласного фахівця її залучають до роботи з багатьох загальнонаціональних проблем, у тому числі й з викриття злочинної діяльності так званого «білого братства», що прогриміло на весь світ.

Професор Ірина Спіріна — автор понад 300 наукових статей, п’яти винаходів, семи підручників. Майбутні медики навчаються за єдиним національним підручником «Медична психологія», виданому під її загальною редакцією. Бере активну участь у міжнародних науково-практичних конференціях і симпозіумах. В її наукових працях накопичено і узагальнено великі матеріали, які мають важливе місце в медицині. Під її керівництвом підготовлено докторські й кандидатські дисертації. Її удостоєно почесного звання «Заслужений лікар України».

Багато енергії та знань приділяє Ірина Дмитрівна підготовці майбутніх лікарів. В Інтернеті переглянув студентські відгуки про неї. Звичайно, є різні думки. Свого часу мені довелося працювати проректором інституту і я добре знаю високий рівень вимог студентів до своїх «преподів». В одному записі йдеться: «Шановна Ірино Дмитрівно! Ви чудовий і грамотний педагог і дуже мила, чарівна жінка, Вам можна тільки позаздрити у доброму сенсі цього слова. Наша академія повинна Вами пишатися. Дякую Вам!». Ще один запис: «Ірина Дмитрівна — приголомшлива жінка, з досить оригінальним складом розуму, цікавий психотип, багатогранна особистість. Профі екстракласу. Понад те, вона дуже гарна жінка. Її лекції прикольні й запам’ятовуються назавжди!». Такі відгуки можна було б продовжувати.

У 1984 році Ірина Спіріна вступила до лав Комуністичної партії України й ось уже 30 років захищає законні інтереси трудящих. Нині вона очолює Жовтневу районну організацію КПУ — одну з найбільших у Дніпропетровську. Своїми діями активно підтримує принципову й послідовну позицію лідера партії, керівника парламентської фракції КПУ Петра Симоненка.

Під №3 у партійному списку КПУ на виборах в 2012 році Ірину Спіріну як авторитетного й впливового громадського діяча обирають народним депутатом України, вона є першим заступником голови Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради сьомого скликання, входить у фракцію комуністів. Головна турбота, яка червоною лінією проходить через її напружену суспільно-політичну й професійну роботу — це соціальний захист конституційних прав і свобод громадян, модернізація системи охорони здоров’я, надання медичної допомоги хворим, підвищення якості навчання студентів. І, що особливо важливо, — це її високий рівень обов’язку й відповідальності перед українською державою й рідним народом, прагнення ще більше й результативніше працювати, активніше допомагати людям.

Народний обранець Ірина Спіріна вважає, що нинішня медична реформа, що її проводить буржуазна влада, спрямована на те, щоб стати ще одним джерелом збагачення олігархів. Основний її зміст звівся до масового закриття лікарень, поліклінік, амбулаторій. Пацієнти незадоволені якістю й доступністю медичної допомоги, а медпрацівники — низькою оплатою праці, поганим технічним оснащенням галузі. Необхідно відрегулювати правові відносини в сфері охорони здоров’я з урахуванням украй низького рівня її фінансового забезпечення порівняно з розвиненими державами. Але ж ще чверть століття тому наша радянська медицина була однією з найкращих у світі й при цьому — безплатною. І згідно зі статтею 49 чинної Конституції України медична допомога також повинна надаватися безоплатно. На потреби охорони здоров’я в державному бюджеті потрібно виділяти щорічно не менш як 10% від ВВП.

Зрозуміло, із тривогою зазначає Ірина Дмитрівна, ситуація в медицині протягом існування незалежної України не влаштовує нікого. Спроби реформування охорони здоров’я не враховують належним чином органічний зв’язок соціально-економічних, фінансово-правових і кадрових питань. Незабаром лікувати людей від усіх болячок будуть аспірином, таблетками від кашлю й зеленкою, адже ліки в основному імпортні й дуже дорогі. А чи буде адекватна людина працювати лікарем за зарплату в 1200 гривень, яка удвічі-утричі нижча від зарплати двірника чи сантехніка? На жаль, це породжує в медичних структурах корупцію та інші посадові порушення. У країні налічується понад 46 тисяч вакантних лікарських посад — це чверть нашого лікарського корпусу, праця медика набула синоніму непрестижності та безперспективності. Звичайно, важко вижити в таких умовах, створених капіталістичною державою, при мовчазній згоді населення, яке медики лікують...

На її думку, перш ніж розпочати великомасштабну медичну реформу, владі варто було б вислухати думки фахівців про необхідність такої реформи, яка може взагалі залишити без медичних послуг малозабезпечених і соціально незахищених людей... Очевидно, медичну реформу потрібно починати із системи освіти, з підготовки сімейних лікарів. Потрібно не знищувати існуючу сферу охорони здоров’я, не реорганізовувати, приміром, «швидку допомогу» в інтересах приватного бізнесу. Адже подальше впровадження медичної реформи може привести країну до катастрофічних наслідків.

З огляду на обставини, що склалися, народні депутати України Петро Симоненко та Ірина Спіріна внесли спільний законопроект №2661, який у разі його ухвалення Верховною Радою блокує подальше реформування системи охорони здоров’я, у ньому передбачено, що ліквідація, оптимізація чи реорганізація комунальних лікувальних установ допускається тільки на підставі результатів місцевого референдуму, пропонуються інші конкретні заходи виходу із кризової ситуації.

У ці дні Ірина Дмитрівна отримує з усіх куточків України, близького і далекого зарубіжжя теплі поздоровлення зі славним ювілеєм від колег по роботі, друзів і родичів, численних виборців, студентів і хворих. Вони від усієї душі бажають їй подальших творчих успіхів, міцного здоров’я, сімейного благополуччя, довгих років щасливого життя. Зі свого боку вона також щиро бажає всім людям усього найкращого. Особливо вона вдячна чоловікові Віталію Георгійовичу, дочці Тетяні, онукові Віталію, які з любов’ю й надією підтримують її у важкі хвилини.

Як бачимо, головне життєве покликання шановної Ірині Дмитрівни — щодня робити людям добро. Побажаємо їй у цій шляхетній справі нових удач!

Іван ГАВРИЛИШИН, член Національної спілки журналістів України.