Якою має бути бюджетна політика в Україні та фіскальні цілі уряду? Як зробити так, щоб Бюджетна резолюція була відображена в проекті державного кошторису, який затверджуватиме парламент? Як спрямувати бюджетний процес у законне русло, щоб головний фінансований план держави не ухвалювався за три години та ще й уночі? Про це розмірковували учасники круглого столу «Бюджетна політика: прагматичні підходи до стратегічних рішень», який учора відбувся у Верховній Раді за ініціативи профільних парламентських комітетів та Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД).

— Спостерігаючи за бюджетним процесом в Україні, останнім часом бачимо, що основна увага приділяється скороченню державних видатків та зміні в податковій політиці, а коротко- і середньострокове стратегічне планування, формування бюджету розвитку постійно відкладається, — відзначив член правління Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД) Анатолій Максюта. Хоча, на його погляд, основним завданням держбюджету має бути економічне зростання. Однак на практиці бюджет здебільшого перетворюється на поточні витрати та «латання дірок». Невдовзі Верховна Рада розпочне розробляти Бюджетну резолюцію — основні напрями бюджетної політики на наступний 2017 рік, яку депутати мають схвалити до кінця червня. Хоча парламент уже три роки посптіль не схвалював цей документ, а бюджет на наступний рік приймали буквально під ялинку та з коліс, до останнього коригуючи і основні макроекономічні показники, і статті державних видатків. ІСЕД підготував для народних депутатів за участю експертів спеціальне дослідження «Бюджетна політика: прагматичні підходи до стратегічних рішень», в якому проаналізовано помилки та позитиви бюджетного процесу в Україні, починаючи від 2000 року і донині, та вироблено рекомендації законотворцям.

Основними проблемами бюджетної політики науковці та експерти вважають такі: зростання державного боргу; використання фіскальної політики з метою фінансової стабілізації; ручне управління — несистемність формування доходів та видатків, жорстке обмеження видатків; систематичне порушення процедури прийняття державного кошторису; втрата контролю за обґрунтованістю складання кошторисів бюджетних установ. Експерти дійшли висновку, що структура бюджетних видатків свідчить про орієнтацію переважно на виконання поточних завдань та задоволення невідкладних потреб соціально-економічного розвитку на противагу стратегічним завданням та цілям структурної перебудови економіки. «Бюджетна політика не стала в Україні механізмом реалізації державної стратегії у сфері структурних реформ, а значна частина рішень у сфері бюджетної політики є предметом зовнішнього і внутрішнього політичного торгу», — йдеться в дослідженні ІСЕД.

— Бюджетний процес має бути послідовним, відкритим і підзвітним, — наголосив перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету Василь Амельченко. На його думку, головні проблеми державного бюджету — розкрадання грошей із державної казни через корупційні схеми та тіньовий бізнес, через що чимало коштів не доходить до бюджету і не облікується. Ще одна проблема, яка викристалізувалася у процесі децентралізації, — невикористання бюджетних коштів, які вже були виділені й надійшли в регіони. За словами В. Амельченка, торік із трьох мільярдів гривень у Фонді регіонального розвитку 500 мільйонів гривень не було освоєно. «Є ганебна практика, коли начебто віддаємо кошти в регіони, а потім вони повертаються. Невикористані, бо не знають, як їх розподілити, відсутні програми розвитку», — сказав парламентарій.

Голова Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк висловив думку, що держава повинна робити ставку на приватний капітал і розвиток підприємництва, але не можна повністю відкидати значення державних капітальних інвестицій, рівень яких у нашій державі — найнижчий в Європі. У структурі державних видатків за 2015 рік капітальні інвестиції становили лише сім відсотків, а 93 відсотки — поточні видатки. На думку депутата, розвиток капітальних інвестицій сприятиме економічній активності в суспільстві, водночас мають бути лібералізовані дозвільні процедури.

Цього року, вже після зміни уряду, у Мінфіні запропонували всім міністерствам та відомствам визначити 3—4 основні пріоритети, які в нинішніх фінансово-економічних реаліях можливо реалізувати протягом наступного бюджетного періоду, — розповів директор департаменту державного бюджету Міністерства фінансів України Володимир Лозицький. «Бюджетна політика і закон про держбюджет мають бути реалістичними, — підкреслив урядовець. — Якщо простежити, що було в попередні роки відображено з Бюджетної резолюції в законі про держбюджет, то фактично немає нічого спільного».

В Асоціації міст України позитивно оцінюють перший етап децентралізації з погляду бюджетної політики. За словами, віце-президента АМУ Олександра Слобожана на 22 відсотки знизився рівень дотаційності місцевих бюджетів. Водночас в Асоціації міст стривожені тим, що минулого року в парламенті було зареєстровано майже 100 законодавчих ініціатив, якими фактично намагалися скасувати основну ідею децентралізації — збільшення надходжень до місцевих бюджетів, пропонуючи скасувати місцеві податки та збори. Водночас у процесі децентралізації відкрилися нові проблеми, найгостріші з яких — це фінансування делегованих повноважень у сфері освіти, культури, соціального захисту. Особливо гостро нині постала проблема з фінансування профтехосвіти та монетаризації пільг.

 

 

Голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк (ліворуч), радник президента Kyіv School of Economіcs Ігор Шумило.

 

 

Анатолій Максюта, член правління Інституту суспільно-економічних досліджень, Василь Амельченко (праворуч), перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.