Футбол. Німеччина, Північна Ірландія, Польща — таких опонентів для збірної України на груповий турнір фінальної частини чемпіонату Європи-2016, як відомо, визначило жеребкування в паризькому Палаці конгресів.
Звичайно, простим такий вирок долі не назвеш: чинні чемпіони світу й дві команди, дуже міцні та приблизно рівні за потенціалом з українською.
Зі всіма опонентами українська збірна раніше вже грала й не перемагала лише німців. Чимале значення має й той факт, що колектив під орудою Михайла Фоменка першу зустріч проведе 12 червня в Ліллі саме проти фаворитів групи С — збірної Німеччини.
Щось схоже відбувалося на дебютному для українців найголовнішому футбольному форумі, чемпіонаті світу-2006 в Німеччині, коли підопічні Олега Блохіна в Лейпцигу поступилися в дебютному поєдинку (0:4) іспанцям. Але гіркота відчутної поразки швидко забулася, бо потім наші перемогли Саудівську Аравію (4:0) і Туніс (1:0). У 1/8 фіналу здолали Швейцарію (0:0, пенальті — 3:0) і дійшли до чвертьфіналу.
Хоча очікується, що у Франції влітку нинішнього року буде дещо складніше, бо Північна Ірландія і Польща — зовсім не Саудівська Аравія і Туніс.
***
Отже, наш перший суперник у Франції — збірна Німеччини — одна з найтитулованіших команд світу. Її парадний «мундир» прикрашає велика кількість найвидатніших нагород. Ця блискуча команда — чемпіон світу 1954-го, 1974-го, 1990-го та 2014 років (лише у Бразилії на одну перемогу більше), триразовий чемпіон Європи (1972-го, 1980-го, 1996 років). До цих титулів також зараховується «золото», завойоване збірною НДР на Олімпійських іграх 1976-го в Монреалі (Канада).
Протягом років існування в складі нашого першого суперника на Євро-2016 виступали, либонь, сотні найяскравіших зірок, котрі прославляли німецький футбол на світовій та європейській аренах.
Але ті події вже в минулому. Тепер інші часи. Та, щоб поставити крапку в розповіді про блискучі звитяги збірної ФРН, варто згадати про тріумф німців на останньому чемпіонаті світу в Бразилії, де підопічні Льова буквально розгромили господарів турніру з принизливим для тих рахунком (7:1) у півфіналі. А в матчі за «золото» із суто німецьким практицизмом значно скромніше виграли в Аргентини — 1:0.
Утім, не має значення, з яким рахунком виграли футболісти Німеччини вирішальний поєдинок ЧС. Головне, що вони вчетверте вибороли титул і отримали Золотий кубок світу.
***
Звичайно, нас тепер над усе цікавить свіжіша інформація про сучасну збірну ФРН. Фахівці стверджують, що нині вона має не такий уже й потужний вигляд, як на переможному для себе чемпіонаті світу-2014. В команді, як кажуть, на марші триває зміна поколінь, котра певною мірою може позначитися на грі німців на Євро-2016.
Вони стали у своїй відбірній групі першими, але програли одразу два поєдинки — полякам (0:2) та ірландцям (0:1).
Після того, як припинив виступати за національну команду блискучий Мирослав Клозе, німцям особливо бракує забивного нападника. Льов вимушений використовувати іспанський тактичний варіант із «прихованою дев’яткою», тобто без яскраво вираженого центрфорварда і з чотирма атакувальними хавбеками, кожен із яких може опинитися попереду залежно від ситуації.
У десяти відбірних матчах німці пропустили дев’ять м’ячів, що для команди їхнього рівня — забагато. Річ у тім, що в цьому відборі Льов використовував нових крайніх беків, а стоппери Матс Гуммельс і Жером Боатенґ уже не такі надійні, як кілька років тому.
***
Тепер про наші особисті стосунки. Україна зустрічалася зі збірною Німеччини п’ять разів. Спершу були матчі відбору до чемпіонату світу-1998. Поєдинок у Києві завершився нічиєю (0:0), а в Бремені підопічні Йожефа Сабо програли (0:2). Друге побачення майбутніх суперників припало на плей-оф до ЧС-2002. Київська зустріч знову принесла нічию (1:1), а матч у Дортмунді завершився фіаско для команди Валерія Лобановського (1:4).
Окрім турнірних поєдинків, українці з німцями провели ще й товариську зустріч. Це був перший матч на реконструйованому НСК «Олімпійський».
Україна — Німеччина. 3:3. Голи: Ярмоленко, 28, Коноплянка, 36, Кроос, 38, Назаренко, 45, Рольфс, 65, Мюллер, 77.
Україна: Рибка, Бутко, Кучер, Ракицький, Селін, Безус (Назаренко, 39), Тимощук, Ярмоленко (Алієв, 82), Коноплянка (Федецький, 90+2), Мілевський (Девич, 67), Шевченко (Гай, 67). Тренер — Олег Блохін.
Німеччина: Цилер, Аого, Гуммельс, Гедіра (Рольфес, 46), Озіл (Подольскі, 66), Бадштубер, Треш (Шуррле, 46), Кроос (Ларс Бендер, 87), Гьотце (Мюллер, 66), Боатенг, Гомес (Какау, 83). Тренер — Йоагім Льов.
Рефері — Карлос Веласко Карбальо (Іспанія).
11 листопада 2011 року. Київ. НСК «Олімпійський». 69 700 глядачів. 4 градуси.
Це було яскраве свято. На перерву команди пішли за рахунку 3:1. Але після відпочинку гості встановили рівновагу. Та збірна України, котра грала з великим піднесенням, могла вирвати перемогу.
За десять хвилин до фінального свистка Ярмоленко пробив, і м’яч пролетів за сантиметри від стійки воріт. Потім Коноплянка на швидкості пробіг із м’ячем через половину поля, ввійшов у карний майданчик німців, зробив передачу на Девича, але той завдати удару так і не зміг.
Нарешті на 90-й хвилині Коноплянка вивів на ударну позицію того самого Девича. Марко пробив з метра, але воротар якимось дивом відбив м’яч ногою. Підсумок: бойова і видовищна нічия.
***
Цікаво, що чимало футболістів, котрі тоді грали в обох командах, мають шанс узяти участь і в майбутньому матчі Євро-2016. В українській збірній це: Ярмоленко, Коноплянка, Кучер, Ракицький, Тимощук, Федецький, Селін; у німецькій — Боатенг, Гуммельс, Кроос, Мюллер, Озіл, Гьотце, Шуррле.
Андрій Ярмоленко (праворуч) і Месут Озіл можуть зустрітися і в Ліллі.
Атакує Євген Коноплянка.
Ця парочка була серед тих, хто виводив футболістів Німеччини на поєдинок з українцями.
Фото Володимира РАСНЕРА (спеціально для «Голосу України»).
