Депутати з парламентської групи «Партія «Відродження» зареєстрували у Верховній Раді проект постанови №4218, в якій пропонують запровадити мораторій на підвищення комунальних послуг до 31 грудня 2017 року. У політичній силі наполягають на аудиті витрат виробників комунальних послуг та реалізації державної програми енергоефективності.
Співголова депутатської групи «Партія «Відродження» народний депутат України Віктор БОНДАР (на знімку) вважає сьогоднішню тарифну політику уряду стратегічно неправильною. Політик переконаний: комунальні тарифи треба «заморозити», поки населення не стане заможним.
— Партія «Відродження» озвучила нещодавно вимогу запровадити мораторій на підвищення вартості комунальних послуг до 2018 року. Чи реально втілити в життя цю ініціативу нині?
— Якщо новий Кабінет Міністрів не вважає себе камікадзе, як попередній, то він буде йти парламенту назустріч у цьому питанні. Тільки невігласи не розуміють, що підвищення тарифів на комунальні послуги лише посилює інфляцію і робить ще біднішими і без того небагатих українців. Це замкнуте коло, яким ми ходимо не один десяток років. У 2015 році комунальні тарифи подорожчали на 203 відсотки! Окрім цього, в березні електроенергія зросла в ціні на 25 відсотків. Щоб сплачувати такі рахунки, чимало українців уже на їжі економлять! Бо ж розмір соціальних стандартів у нас удвічі нижчий за фактичний прожитковий мінімум. Ми дуже серйозно налаштовані обстоювати свою ініціативу.
— Отже, який механізм реалізації цієї ініціативи?
— Депутатська група «Партія «Відродження» зареєструвала проект постанови, яка передбачає впровадження до 31 грудня 2017 року мораторію на підвищення вартості не лише житлово-комунальних тарифів, а й на спожиті в побуті природний газ та електроенергію. Заборона має діяти до виконання кількох умов.
Перша умова: уряд має нарешті почати впроваджувати програми з енергоефективності. Замість того, щоб з року в рік виймати з держбюджету дедалі більші суми на субсидії, варто спрямувати кошти на встановлення у будинках громадян лічильників, сучасних вікон, утеплення приміщень, модернізацію котелень та мереж ТКЕ. Друга умова — підвищення соціальних стандартів до рівня, що не нижче за фактичний прожитковий мінімум в Україні. Третя умова скасування мораторію — проведення повного аудиту підприємств ТКЕ.
— Але розмови про програми з енергоефективності в Україні ведуться не перший рік. І до практичних кроків жоден уряд досі не вдавався...
— Справді, тему енергоефективності у нас звели до рівня популізму. Гірко за громадян, які утеплюють свої квартири, всіляко економлять, але все одно отримують величезні суми у платіжках. А все тому, що підприємства, які надають їм ці послуги, мають застаріле обладнання і мережі, наприклад. Відтак це питання має вирішуватися комплексно. Єдиним фронтом, так би мовити. Уряду щонайперше потрібно змінити схему витрат грошей в секторі енергетики — зекономлені за рахунок заморожування тарифів кошти (адже під час підвищення тарифів зростають і витрати держави на субсидії) варто спрямувати на заміну систем теплокомунікацій та котелень, масове обладнання будинків лічильниками тощо. Зрозуміло, що це величезний обсяг роботи, тому ми пропонуємо для початку реалізувати його в пілотних містах, там, де є найбільший потенціал для зниження витрат на виробництво комунпослуг. Згідно з нашим аналізом, такими містами могли б для початку бути Херсон, Київ, Полтава, Дніпропетровськ та Кіровоград. Мета — скоротити там енергетичні витрати приблизно на 40—50 відсотків. Для цього кожному місту знадобиться приблизно 5—7 мільярда. гривень державних інвестицій. Отже, майже 30 мільярдів гривень повністю розв’язали б проблему занадто дорогих комунальних тарифів у п’яти великих містах України. А поміж тим держава на рік витрачає значно більші суми на субсидії. І з часом ці витрати лише зростатимуть.
— Тобто державну систему субсидування населення взагалі треба скасувати?
— Звичайно, ні! У країні, де більшість людей живуть за межею бідності, держава просто зобов’язана їм допомагати. Але жити одним днем, затикаючи всі «дірки» позиченими за кордоном грошима, як робить нинішня влада, — це злочин. Потрібно рятувати застарілу і збиткову систему теплокомуненерго, а не намагатися купити прихильність людей субсидіями. Власне, і останні рейтинги показують, що ця тактика не діє — і у Президента, і у вже колишнього керманича уряду, які роздали десятки мільярдів гривень субсидій, рейтинги стрімко наближаються до нуля. Люди сприймають субсидії як приниження, а не як благо.
У 2016 році витрати держбюджету на субсидії становитимуть 35 мільярдів гривень. Це на 10,6 мільярда гривень більше, ніж у 2015-му. А якщо газ для населення знову подорожчає, то українцям додатково доведеться сплатити майже 23 мільярди гривень! І навіть якщо держава повністю компенсує це зростання за рахунок субсидій, то наявних у держбюджеті коштів просто не вистачить — додаткова потреба в коштах становитиме ще 7,9 мільярда гривень. Тобто сама лише політика субсидій, без одночасного з нею масового втілення програм енергоефективності, економічно неефективна і веде до деградації системи ТКЕ. Вона не стимулює населення економити, а державу — вкладати кошти в енергоефективні технології. Влада й сама розуміє, що втрапила в пастку популізму. Тепер думають, як обмежити кількість прохачів субсидії. Уже почалась тотальна звірка даних в деклараціях, які заповнювали громадяни разом із заяввами на субсидію. Найменша помилка у цьому документі може обернутись не тільки припиненням надання державної допомоги, а й вимогою повернути всю суму використаної субсидії.
— Зрозуміло, що процес модернізації займе чимало часу. А як можна вплинути на рівень тарифів уже нині?
— Щонайперше потрібно провести аудит компаній, які надають комунальні послуги населенню, і переконатися, що вони справедливо формують комунальні тарифи. Не рідкість, коли підприємства ТКЕ закладають у свої тарифи витрати, не пов’язані напряму з виробництвом послуг. Подекуди ця цифра сягає 20 відсотків! Тобто на стільки можна знизити тарифи, лише перевіривши їх обгрунтованість. Та головне нині, на мою думку, — заморозити тарифи. Ціни на житлово-комунальні послуги не можуть зростати, якщо у людей немає елементарної можливості їх оплачувати. А як покращити добробут громадян — це окреме питання і окремий величезний пласт роботи, яку ми теж ведемо.
