Якщо раніше аграрний сектор Луганщини займав до 5 % економіки області, то сьогодні цей показник зріс до 20%. Для області, що охоплена АТО, це непоганий потенціал. Торік, зокрема, сільгоспвиробники регіону реалізували продукції на 7 млрд. грн., 70% з яких — це продукція рослинництва. У державний бюджет товаровиробники перерахували 755 млн. грн., а в місцеві — понад 1 млрд. 400 млн.
Такі показники налаштовують на подальші здобутки. Зокрема, цього року область планує отримати валовий збір зернових 1 млн. 100 тис. тонн. Однак умови АТО можуть продиктувати свої небажані корективи. Зокрема, на підконтрольній українській владі території залишилось лише 16 елеваторів, загальна потужність яких сягає 765 тисяч тонн. Причому найбільший з них Новоайдарський елеватор ДАК «Хліб України» ємкістю 32 тис. тонн, на жаль, сьогодні не працює, охоплений судовими тяжбами. Від цього страждають насамперед прифронтові райони — Попаснянський, Станично-Луганський та Новоайдарський, для яких саме цей елеватор дуже вигідний за своїм місцем розташування. За теперішніх умов вказані райони практично не мають можливості належним чином зберігати зерно. Крім того, з Новоайдарського елеватора вивезено збіжжя Аграрного фонду, яким підтримувалась продовольча безпека. Його за потреби можна було залучити для виготовлення борошна у разі різкого підвищення цін на хліб — зробити інтервенційні поставки на хлібопекарські підприємства. Тепер Агрофонд уклав угоду з Ізюмським елеватором на Харківщині, що для луганських сільгоспвиробників не вигідно. По-перше, їхнє зерно буде в іншій області, ним не можна буде оперативно скористатися. По-друге, дорожчає логістика для хлібопекарських підприємств.
Керівники Луганщини порушували це питання у Києві, оперуючи тим, що в області є підприємства, котрі могли б взяти на збереження регіональний запас. Йдеться насамперед про Куземівський елеватор, розташований на Сватівщині. Тим паче що на цих територіях є угоди про форвардні закупки з Аграрним фондом. Тобто це скорочує шлях поставок, і область мала б фонди, які могла б використати при нагоді. На жаль, існує одна серйозна заковика — цей елеватор не є державним.
В області, звичайно, шукають вихід із ситуації. Великі сільгосппідприємства починають готувати майданчики (у Кремінському, Сватівському районах) для оренди площ під «перевалку», а фермери заключають відповідні угоди із місцевими харчосмаковими фабриками для зберігання зерна в їхніх складських приміщеннях. Проблеми, що виникли в результаті проведення АТО, переконали і дрібних, і великих товаровиробників у необхідності об’єднання. А саме — створювати кооперативний рух по-європейськи. Разом будувати сучасні елеватори, оснащувати їх передовими технологіями, робити закупівлі мінеральних добрив тощо.
До того ж є проблеми із тим, що на території області майже 1272 земельні ділянки приватної власності розташовані вздовж державного кордону. Тобто люди мають віддати 7,6 тис. га своєї землі під будівництво фортифікаційних споруд та 50-метрової зони відчуження біля державного кордону. Для відшкодування збитків та компенсацій з державного бюджету слід виділити майже 11,7 млн. грн. для зони відчуження та 6,7 млн. грн. за фортифікаційні споруди. Керівництво області вже надіслало свої пропозиції офіційному Києву. Сільгоспвиробники чекають не відповіді — дій.
ФАКТ
На Луганщині з 1052 суб’єктів сільгоспвиробництва — 872 фермерські господарства.
