На початку квітня 1945-го Червона армія готувалася завдати вирішального удару по гітлерівській Німеччині. Готувалися й усюдисущі політоргани. Серед запланованих ними заходів особливе місце посідало встановлення Прапора Перемоги. Команда водрузити Прапор саме над Рейхстагом уперше пролунала 9 квітня на нараді начальників політвідділів армій 1-го Білоруського фронту. Напередодні член Військової ради фронту К. Телєгін зателефонував у приймальню Сталіна й запитав, де встановити Прапор Перемоги. Незабаром із приймальні повідомили — над Рейхстагом. Уже назавтра кожен червоноармієць знав, що «лігво звіра» — це Рейхстаг. А потім газети поінформували всю країну. Але до квітня Рейхстаг жодного разу не згадували ні радянські керівники, ні преса СРСР.
Чим керувався Сталін, роблячи цей вибір? Швидше за все, він був просто не готовий до відповіді на таке запитання.
У Сталіна була чудова пам’ять, але єдиною спорудою в Берліні, про яку він щось знав, був Рейхстаг, котрий став відомим усьому світу в зв’язку з пожежею 1933 року. Сталін, звичайно, бачив вражаючі світлини будівлі німецького парламенту в диму. І логічною була думка: якщо для встановлення особистої диктатури Гітлер підпалив Рейхстаг, то він має велике значення для німецького народу. Сталін не знав, що збудована півстоліття тому споруда ще не встигла посісти помітне місце в історії Німеччини й у серцях німців.
Насправді Рейхстаг довго був у країні «бридким каченям». У Європі мало хто цікавився його архітектурою й долею. І тільки енергійне розкручування радянською пропагандою штурму Рейхстагу й встановлення Прапора Перемоги зробили цю споруду історичною і добре упізнаваною. Але чому в одних випадках пишеться рейхстаг (з маленької букви), а в других Рейхстаг (із великої)? Рейхстаг з маленької означає державні збори, парламент.
Рейхстаг з великої літери — це власна назва, яку будинок одержав не дуже давно, уже як знаменита історична споруда. У Рейхстазі нині проводить свої засідання бундестаг (федеральні збори Німеччини).
Будинок для німецького парламенту було зведено в 1894-му. Він не подобався кайзеру. Вільгельм ІІ погрожував якось розігнати рейхстаг, який він називав не інакше як «рейхсмавпятник». Гітлер не погрожував, він просто зробив усе, щоб рейхстаг тихо сконав у 1942 році. До цього рейхстаг, із якого прибрали опозицію, вже перетворився на машину для плескання в долоні під час виголошування промов фюрером і збирався в приміщенні Кролль-опери, розташованої напроти Рейхстагу, через Кенігсплац (зараз площа Республіки).
Будинок, що належав раніше рейхстагу, ремонтувався після пожежі 1933 року дуже повільно. Може, і тому, що Гітлер, як і Сталін, страждав гігантоманією. Були плани великої перебудови імперської столиці, за якими намічалося зведення нової споруди заввишки майже 300 метрів (сталінський Палац Рад, що будувався з 1931-го по 1941 рік, був би заввишки 420 метрів). Уже під час війни, 1939-го, порожню споруду трохи підремонтували й передали Центральному військово-медичному архіву. Бомбардування Берліна, які постійно посилювалися, спричинили гостру кризу з житлом і з приміщеннями для госпіталів, лікарень і т. д.
У сорокових роках Центральний військово-медичний архів потіснили й віддали частину площі під госпіталь. Потім туди втиснули пологове відділення відомої клініки Шаріте й розмістили роту солдатів-інвалідів, які вже не могли воювати, тож їх використовували для різних робіт. Командир батальйону, що штурмував будинок, С. Неустроєв згадував, як страшно горів архів — сотні тисяч медичних карток.
У приміщенні Центрального військово-медичного архіву працювали кілька сотень цивільних службовців і перебувала безліч дітей, яких щодня на автобусах привозили в цей будинок, бо він вважався порівняно безпечним при бомбуваннях. В 1942—1943 роках розглядався проект його перебудови на зенітно-протиповітряну цитадель, по-німецьки — Flak Turme (флактурм), розмістивши на даху зенітні гармати. У Берліні були три такі цитаделі ППО, що становили значну загрозу для стратегічних бомбардувальників супротивника. Але виявилося, що простіше й дешевше побудувати флактурм із нуля, ніж перебудовувати суто «цивільну» споруду парламенту. Однак сам факт виникнення ідеї перебудови Рейхстагу на флактурм свідчить про те, що жодної історичної цінності для нацистів він не становив. Утім, як і для більшості німців.
Отже, за всіма параметрами Рейхстаг не підходив під образ «лігва звіра», навіть зовні. С. Неустроєв згадує, як вони, пробившись до Кенігсплац, довго не могли повірити, що ця невелика й непоказна сіра споруда і є лиховісне «лігво». Рейхстаг був, по суті, першою жертвою нацистського режиму. Гітлер його не любив, коштів на ремонт не виділяв. Рейхстаг був покалічений нацистами ще до бомбувань Варшави, Лондона й інших міст. Виходить, що Прапор Перемоги водрузили на будинку, недобитому Гітлером?
Отже, для німців, та й для всього іншого світу, Рейхстаг не був чимсь таким, від чого сам факт встановлення переможного прапора став би особливим символом. Але, може, Сталін розраховував лише на радянських людей? Адже більшість із них, подібно своєму вождеві, мали дуже незначні знання про Німеччину. Однак радянські газети й радіо переконали жителів СРСР у тому, що Рейхстаг і є те саме «лігво звіра». Масована пропаганда принесла свої плоди. Багато солдатів вважали Рейхстаг місцем перебування Гітлера. Де ж йому бути, як не у своєму «лігві»! По закінченню боїв у Берліні до Рейхстагу почалося паломництво офіцерів, генералів і солдатів, усіх, хто мав змогу сюди дістатися. Відвідав колишній будинок парламенту й маршал Жуков. Неустроєв пише, що вони із Зінченком (командиром полку) намагалися підійти до полководця й доповісти як належить, та охорона не підпустила.
Спорудою, яка справді заслуговувала, щоб над нею водрузили Прапор Перемоги, була Імперська Канцелярія — одне з улюблених дітищ фюрера. Цю величезну будівлю зведено в 1939 році, і на неї грошей не шкодували. 1940-го у Рейхсканцелярії побував Молотов, нарком іноземних справ СРСР, який прибув на дуже важливі переговори з Гітлером. Невже він не розповів нічого про цей будинок Сталіну? А може, коли Молотова з вокзалу привезли на машині до Рейхсканцелярії, де його помпезно зустрічали, він, відволікшись на суєту довкола своєї персони, просто не мав часу розгледіти, куди його привезли?
За задумом Гітлера цей величезний будинок завдовжки майже півкілометра (441 метр, а Рейхстаг — «усього» 137,4 метра) мав символізувати міць і велич Німеччини. Він був зведений з неймовірним розмахом і розкішшю. Тут Гітлер ухвалював найвідповідальніші рішення, у тому числі й про напад на СРСР. Тут же розміщувалися й особисті апартаменти фюрера площею понад 400 квадратних метрів. З 1943 року в цій будівлі проводилися й засідання штабу. В 1943-му в саду Рейхсканцелярії було споруджено так званий фюрербункер, тобто підземний бункер для Гітлера.
Якщо Рейхстаг захищали як звичайний будинок пенсіонери й хлопчаки з фольксштурму, то Імперську Канцелярію — частини СС. Тут зустріли свою останню годину Гітлер і Геббельс. Після війни руїни Рейхсканцелярії були знищені за наказом Сталіна. Чудові мармурові плити переважно вивезли в СРСР і використовували при оздобленні станцій московського метро. Решта згодом пішла на берлінське метро.
Після падіння Берліна Рейхсканцелярія (не Рейхстаг!) стала об’єктом екскурсій. У липні в Потсдамі зустрілася «велика трійка». Для союзників радянська влада влаштовувала поїздки в центр Берліна й огляд Імперської Канцелярії. 16 липня її відвідали Черчилль і Трумен. Їх провели в бункер, показали кімнату, де наклав на себе руки Гітлер. Якщо Сталін хотів оформити крах націонал-соціалізму на науку нащадкам, то Прапор належало водрузити над Рейхсканцелярією, яка й була «лігвом звіра». Якщо ж Сталін бажав показати перемогу радянської зброї над усією Німеччиною, то Прапор треба було розмістити над Бранденбурзькими воротами. Це — найвідоміший символ Берліна й Німеччини — шестиметрова квадрига (колісниця з чотирма кіньми), якою керує богиня Перемоги. Завоювавши Берлін, Наполеон, для приниження німців, перевіз колісницю в Париж. Після перемоги над Наполеоном богиня повернулася в Берлін. В 1871 р. через Бранденбурзькі ворота марширували солдати, що здолали Францію. В 1940 р. через ворота дефілювали німецькі солдати, які завоювали Францію, Бельгію й Нідерланди.
Але Сталін скомандував: «Над Рейхстагом». Якби він справді переймався ідеєю Прапора Перемоги, то вибір був би іншим. Очевидно, спочатку Сталін не надавав особливого значення Прапору й тому, де його треба встановити. Так цитадель німецької демократії й парламентаризму стала в очах радянських людей «лігвом звіра». І тепер кожен генерал бажав, щоб «його» прапор став «Прапором Перемоги». Це принесло одним незаслужену славу, другим — гірке розчарування.
Міф про «лігво» у Росії живий і досі — інакше довелося б визнати, що Прапор водрузили над дахом, під яким розміщувалися архів, пологове відділення й дитсадок! Цікаво, що танковий корпус генерала Бабаджаняна одержав завдання прориватися до Рейхстагу, прокладаючи шлях повз Рейсхканцелярію, де перебував Гітлер!
Над Рейхсканцелярією і Бранденбурзькими воротами прапори Перемоги теж з’явилися. Але не «освячені» Політуправлінням. Їх вивішували всі, хто хотів. Над Рейхсканцелярією прапор підняла якась жінка. Над Бранденбурзькими воротами прапорів було не менше двох. Один з них належав знаменитому фотокору Євгену Халдею.
Після штурму Рейхстагу радянські воїни встановили над ним Прапор Перемоги. 1945 рік. Репродукція. З фондів Укрінформу.
