На відміну від попередніх років у Луцьку 9 травня не було урочистої ходи ветеранів і громадськості від Театрального майдану до меморіального комплексу "Вічної слави". Можливо, саме цим можна пояснити, що на вшанування Дня Перемоги прийшло вдвічі менше людей, ніж торік. Ще однією відмінністю свята було й те, що на меморіалі не звучали звичні вже пісні часів Другої світової війни. Решта відбувалося, як і в попередні роки. Промовці вітали присутніх зі Святом Перемоги, говорили слова вдячності ветеранам війни, потім усі разом поклали квіти до монумента Перемоги, на братські могили воїнів-визволителів.
На знімках:
лучанка Наталія ТОКАРЕНКО прийшла на меморіал з фотографією свого тата Олександра СУРОВА,
який у вересні 1941 року був бійцем 375-го батальйону аеродромної обслуги в Яготині
лучани покладають квіти до монумента Перемоги
Багатьох присутніх на святі неприємно здивував той факт, що зі стели знищених у роки війни волинських сіл зникли вилиті із бронзи назви. Три роки тому їх зняли нібито для того, щоб поповнити список стертих з лиця землі населених пунктів. І не поновили, і не вивісили тих, що вже були. Ось вам і пам'ять!
Звичайно, відзначення Дня Перемоги не обмежилося лише меморіалом. У Центральному парку культури і відпочинку імені Лесі Українки відбувся святковий концерт. Традиційно ветерани побували в трудових колективах, навчальних заходах. Але знову-таки молодші і здоровіші, а про декого, у кого вже немає сил прибути на масові заходи, просто забули.
Залишився без привітання й елементарної уваги влади, зокрема, Ілля СИЗОНЕЦЬ, один із учасників оборони Бреста в 1941 році, організатор першого в Україні партизанського загону (створив на Волині групу народних месників ще на початку липня 1941-го). Ніхто до Іллі Ілліча навіть не зателефонував. Забули привітати з Днем Перемоги і жителя села Тарасове Луцького району Никанора ПРИСТАНЦЯ, воїна-артилериста, учасника визволення Прибалтики, якому 2 лютого виповнилося 102 роки.
Чи потрібно про такі прикрі випадки говорити у свято? Треба не говорити, а кричати. Бо за загальною показухою про справжніх ветеранів війни часто забувають. Не їхня вина, що їх долають хвороби і не мають вони вже сили прибути на свято. Хай буде це нагадування засторогою на майбутнє. Хоч вітати ветеранів потрібно не лише у свята.
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Волинська область.
