На Херсонщині вистачає заповідників. Але справжньою меккою для любителів живої природи тут легко може стати нічим не примітне до цього часу село Микільське у Белозерському районі області -- менш як за годину їзди від обласного центру. Тут немає жодних зоопарків чи зоокуточків. Вони просто ні до чого, коли дикі качки із пташенятами тут неквапно переходять дорогу на околиці, не поступаючись місцем автомобілям (на знімку). Людей вони підпускають до себе на витягнуту руку, а на березі біля тутешньої річки Інгулки почуваються справжніми господарями. І це не кілька птахів, а ціла хмара, якої в пониззі Дніпра вже давно не бачили!
На знімках:
Микола ЮДІН -- засновник пташиної оази
краса річки Інгулки
мати-качка зі своїм виводком неквапно переходить ґрунтову дорогу у Микільському
качині хатки
до вольєру з крижнями у рибалок додався ще й вольєр із дикими кабанами
Пташиний рай у Микільському створили з легкої руки місцевого бригадира риболовецького кооперативу Миколи ЮДІНА. Микола Миколайович і рибалка нівроку, і шість років полюванням захоплювався -- навіть тримав на обійсті підсадних качок, аби на водоймі приманювати на постріл селезнів. Та з часом чоловік почав помічати, що на плесі мальовничої Інгулки качині зграї надто поменшали. І заповзявся їх вирощувати для випуску у дику природу. Ще торік зібрав своїх підсадних, докупив ще шістдесят голів молодих крижнів у розплідниках Українського товариства мисливців та рибалок та заснував просто на території риболовецької бригади свій пташиний рай. Отут і сталося кілька маленьких див.
Качкам за хвости у Микільському ніхто не чіплявся, і силоміць не тримав. Для них збудували просторий вольєр, але його двері з самого початку тримали для крилатих новоселів відкритими. Їх не турбували і ситно годували зерновідходами. Тож незабаром крижні звикли до присутності людей і з настанням холодів нікуди не відлетіли -- певно, зрозуміли, що їх і тут непогано годують. Так і перезимували біля сільських рибалок. А цієї весни закрутилося: селезні почали залицятися до самичок. Для цього крижням побудували будиночки в комишах, та далеко не всі з них кинулися займати "окремі помешкання". Хтось влаштував собі затишні гніздечка поруч із рибальськими човнами, а хтось пригледів густі чагарники вже за межами володінь рибалок. Тож тим довелося братися за мисливські рушниці і відстрілювати лисиць та здичавілих котів і собак, аби не нашкодили качатам. А от саме по качках Микола Юдін стріляти... зарікся.
"Наші крижні не бачили від людей нічого лихого і звикли, що у нас їх підгодовують, надають прихисток. Тому навіть незнайомих довірливо підпускають майже впритул. По-моєму, убити такого птаха -- це підлий вчинок і зрада довіри. Хоча не всі мої земляки, на жаль, це зрозуміли", -- розповідає Микола Миколайович.
Не дивно, що безпека вже приваблює сюди і лисок, лебедів, чирків тощо. Та й люди, надто малеча, до "пташиного раю" у Микільському тепер навідуються частіше. Хтось заради простої цікавості -- адже, окрім крижнів, тут в очікуванні нового приплоду завели ще й двох диких кабанців. А хтось і досвід переймає: схожі оази створюють і в сусідніх селах поруч із плавнями. Голова обласної організації УТМР Леонід Величко додає: нинішнього року на Херсонщині планують випустити у дику природу щонаймеше три тисячі вирощених качок, а надалі й більше. То, може, за кілька років вся Таврія перетвориться на пташиний рай?
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Фото автора.
Херсонська область.
.jpg)
