8 травня у День пам'яті і примирення на Алеї Слави в Запоріжжі було відкрито вічний вогонь. Його запалили представники трьох поколінь українських воїнів. Наступного дня тут за участі керівників області й міста відбувся велелюдний мітинг на честь Дня Перемоги.
Однак кілька "професійних провокаторів" з числа народжених уже після війни ветеранів намагалися організувати сутички. Втім, поліція діяла професійно. Тобто 11 червоних прапорів за спинами можновладців все-таки були присутні, але портретів Сталіна цього разу не з'явилося, як і георгіївських стрічок.
У будь-якому разі народний депутат В'ячеслав БОГУСЛАЕВ нині ніяк себе не позиціював прикрасами на грудях. А ось його колега Євген БАЛИЦЬКИЙ скористався своєю недоторканістю і все-таки розмістив георгіївську стрічку, щоправда на тлі кольорів державного прапора. У Мелітополі, де відбувалися заходи за участю останнього, патріотично налаштовані активісти намагалися зашкодити акції, попередньо організованій у соцмережах Балицьким. Останній розвинув активну рекламу саме георгіївської стрічки, і це десь спрацювало. Повідомляють, що поліція стояла кордоном, відділяючи місцевих "колорадів" від їхніх опонентів. Утім, одному батюшці все-таки не поталанило -- георгіївську стрічку з його сутани таки зірвали.
Тим часом у селі Гюнівка (у Великобілозерському районі) перепоховано останки 19 радянських бійців. Останні загинули на початку 1944 року, коли тут велися бої за Нікопольський плацдарм. Радянські війська вже визволили Рівне та Луцьк, а на підступах до Кам'янки-Дніпровської Запорізької області ще тривали криваві бої. На жаль, пошуковикам із загону "Рубіж" вдалося ідентифікувати останки лише двох бійців -- Євдокима БАЛАКА з Гуляйпільського району та Петра ДОРОЖКІНА з Мордовії. Першому було майже сорок, а другому -- лише двадцять. Родичам Євдокима Балака, які відвідали церемонію перезахоронення, передано його речі -- листи та документи.
Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запорізька область.
