На початок грудня 2014 року кількість заявлених роботодавцями вакансій становила 43 тисячі одиниць, однак потреба в працевлаштуванні лише внутрішньо переміщених осіб — майже 65 тисяч. А тим часом, щоб отримати державну грошову допомогу на покриття витрат з проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, працевлаштування для таких осіб є обов’язковою умовою. Тож нині дуже актуальним є питання: як зацікавити роботодавців у працевлаштуванні безробітних? Вихід із цієї ситуації пропонується у проекті закону про зміни до деяких законодавчих актів щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб (реєстр. №1496). Цей законопроект профільний Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення розглянув на своєму засіданні та рекомендував парламенту ухвалити його за основу.

За словами автора проекту та голови комітету Людмили Денісової (на знімку), документ, зокрема, передбачає надання роботодавцям за працевлаштування осіб, які переїхали з тимчасово окупованої території, зони проведення АТО чи надзвичайної ситуації, компенсацію витрат на оплату праці таких осіб тривалістю до 6 місяців, а залежно від ситуації на ринку праці регіону — до 12 місяців. Водночас на роботодавця покладається обов’язок забезпечити зайнятість таких осіб протягом періоду, удвічі більшого, ніж виплата компенсації (наприклад, якщо компенсація виплачувалась 3 місяці — особа повинна пропрацювати 6 місяців). Проектом також пропонується розширити перелік осіб, які мають право на отримання ваучера для перепідготовки, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності. Зокрема, таке право надаватиметься незалежно від досягнення 45-річного віку.

Фінансувати додаткові заходи щодо зайнятості внутрішньо переміщених осіб пропонується за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування. Щоправда, це значно збільшить його видаткову частину — на 87,7 млн. грн. А з урахуванням того, що проект бюджету фонду й так є дефіцитним, представник Мінфіну Володимир Матвійчук вважає: доки не буде вирішено питання з його покриттям, приймати цей законопроект не можна. «Спочатку потрібно скласти фінансово-економічний розрахунок, визначити джерела фінансування, а потім розглядати документ», — зауважив він.

Натомість Мінсоцполітики законопроект підтримало. Однак, на думку представника міністерства, у проекті має бути визначено термін його дії. Чиновники пропонують — рік після завершення АТО. Народні депутати із таким підходом не згодні. «Завершення АТО не означає припинення життя людини там, куди вона переїхала. Бо їй кудись треба повернутися. Ви бачили, що там робиться? Куди людям повертатися?» — зауважила Л. Денісова. А загалом вона вважає, що проблемам внутрішньо переміщених осіб мають бути присвячені парламентські слухання, тому ініціюватиме їхнє проведення найближчим часом.

Комітет також розглянув проект закону «Про внесення змін до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо страхового стажу та умов виходу на пенсію) авторства Валентина Ничипоренка. Парламентарій пропонує, щоб пенсії за віком призначалися чоловікам у 60 років, жінкам — у 55 років. Водночас трудовий стаж для чоловіків мав становити 25 років, для жінок — 20 років. Після тривалого обговорення проекту комітет так і не зміг визначитися щодо його підтримки. Загалом законодавча ініціатива слушна, зауважували депутати, проте не на часі. Зокрема, через те, що у проекті відсутнє фінансове обґрунтування. До того ж розробка єдиного закону про пенсійне забезпечення передбачена Коаліційною угодою.

 Довідково

Прийняття законопроекту про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб передбачатиме:

— компенсацію зареєстрованим безробітним із числа вимушено переселених фактичних транспортних витрат, пов’язаних із переїздом в іншу місцевість на території України;

— компенсацію витрат роботодавця (до 12 місяців) на оплату праці за працевлаштування на умовах строкового трудового договору зареєстрованих безробітних з числа вимушено переселених;

— відшкодування витрат роботодавця на перепідготовку та підвищення кваліфікацій працевлаштованих безробітних із числа вимушено переселених за направленням державної служби зайнятості.