Тому що під час збройного конфлікту питна вода розглядається як гуманітарна проблема людини.
Першим на допомогу прийшов Червоний Хрест. Міжнародний
Днями Міжнародний Комітет Червоного Хреста офіційно передав місцевій владі Попаснянського району три відновлені після воєнних дій об’єкти водопостачання. Це дуже важлива подія, якщо врахувати значимість даних об’єктів, умови, в яких їх довелося відбудовувати, і труднощі, пов’язані із ситуацією в зоні АТО.
Тошківська виробнича дільниця насосної станції «Зановська» у лютому 2015 мала всі шанси зупинити свою роботу, і тоді б п’ять тисяч абонентів залишилися без водопостачання, причому надовго. Влучення снарядів зверху знесло дах, розбило бетонні перекриття, повністю зруйнувало стіну, вирвало вікна. Низька лютнева температура загрожувала посилити й без того катастрофічну ситуацію, заморозивши агрегати. На щастя, катастрофи не сталося. Завдяки своєчасній допомозі Міжнародного Комітету Червоного Хреста все було відбудовано. Щонайперше його фахівці поставили теплову гармату, зробили спеціальну штору, яка закривала від холоду робітників і машиністів насосного обладнання, й узялися за ремонт будинку.
У МКЧХ не приховують, що цей проект був не з легких. Насосна станція працює з 1961 року. До її господарства входить 14 свердловин Смолянинівської групи й 4 — правобрежної. Потужності хороші. Скажімо, за годину станція може піднімати та відкачувати споживачам 1100 кубів води. Але сьогодні вона проводить тільки мінімальну віддачу води через проблеми водопроводу, який доходить до Карбонітського майданчика. Частина його замінована, частина розбита обстрілами. До речі, для відбудови системи водопостачання саперам довелося розмінувати 20 км. території біля водоводів і високовольтних ліній.
За словами фахівців, насосна станція використовує свої потужності тільки на 13 %, хоча за своєю проектною потужністю може перекачувати 60 тис. куб. метрів чистої води за добу. Для цього потрібні нове насосне обладнання та ремонт водопроводів діаметром 600—700 мм, які лежать від насосної станції до лінії розмежування. За великим рахунком, це довоєнні проблеми, але сьогодні з’являється можливість їх розв’язати. Зокрема, й за допомогою міжнародних організацій.
Серце
водопостачання
Другий підйом Західної фільтрувальної станції директор КП «Попаснянський районний водоканал» Іван Вілков називає серцем водопостачання й звертає увагу на такий факт: станція подає воду як на підконтрольну, так і на окуповану території області. Під час проведення АТО другий підйом дуже постраждав, але роботу не припиняв. Силами МКЧХ, агентства з питань відновлення Донбасу та обладміністрації станцію було відбудовано, й сьогодні вона перебуває в повному робочому стані. Утримування районного водоканалу відбувається цілковито за рахунок обласного бюджету. З моменту створення підприємства — грудня 2014 року — йому було перераховано 40 млн. грн. За кошти української сторони воду споживають на непідконтрольній частині області — у Первомайську, Стахановому, Кіровську, Алчевську, Красному Лучі, Антрациті та в інших населених пунктах. За споживання води та сторона заборгувала водоканалу загалом більш як 60 млн. грн. Перспектива їх одержання — головне питання переговорів у Мінську.
— Попаснянський водоканал уже два роки постачає воду на непідконтрольну територію, причому більше, ніж залишає собі, — роз’яснює Вадим Черниш, який очолював на той час Державне агентство України з питань відновлення Донбасу. — На жаль, розрахунки за цю воду не проводяться. Як змінити ситуацію? Маю зазначити, що мінський майданчик присвячений не тільки політиці, а й соціальним, гуманітарним питанням. Під час перемовин обговорюються проблеми, які стосуються як постачання води, так і оплати за цю послугу. Зараз, наприклад, обговорюється механізм розрахунків за воду та інше. Проблема виникає в тому, що окупована сторона протягом двох років не веде облік води, що надходить із української території. Як проводити розрахунки?
Власною водою «ЛНР» свою територію не забезпечує, її дуже мало. Головні джерела розташовані на українському боці регіону. Скажімо, тільки 10% попаснянської води залишається вдома, а інша йде в «ЛНР». Під час збройного конфлікту питна вода розглядається як гуманітарна проблема людини. Тому українська сторона дотримується всіх міжнародних стандартів, зобов’язань і робить усе можливе, щоб люди під час збройного конфлікту були максимально захищені. Крім того, варто врахувати й той факт, що на окупованій частині області водою користуються підприємства, які зареєстровані в Україні й платять тут податки. Зараз створюється підприємство, розробляється схема, за якою, згідно з українськими законами, забезпечуватиметься заявка на кількість води, що необхідна непідконтрольній території, і механізм компенсації витрат Попаснянському водоканалу на постачання цієї води. Даний механізм зараз обговорюється в підгрупах у Мінську.
Оскільки фінансові можливості місцевих органів у зв’язку з АТО обмежені, їм допомагають міжнародні організації, які мають доступ до обох сторін воєнного конфлікту. Зокрема, Міжнародний Комітет Червоного Хреста вирішив допомогти Попаснянському водоканалу в придбанні установки з обліку води, яка подається на непідконтрольну територію.
Незважаючи на успіхи кампанії з відновлення водопостачання в Попаснянському районі, роботи ще не завершені. Сотні метрів водопровідних труб, що проходять уздовж лінії зіткнення, потребують заміни. Крім відбудовних робіт, Міжнародний Комітет Червоного Хреста продовжує надавати допомогу в придбанні хімічних реактивів для Західної фільтрувальної станції. З літа 2015 року надано майже 200 тонн хлору, більш як 100 тонн активованого вугілля, понад 200 тонн сульфату алюмінію. Це забезпечило вихід чистої води для більш як 350 тис. громадян, які живуть по обидва боки від лінії розмежування. Крім того, МКЧХ планує взяти участь у відбудові водонапірної вежі в Попасній. Тільки б виконувалася головна умова Мінська — припинення вогню.
ФАКТ
Під час активних бойових дій у Попаснянському районі постраждало 2 805 об’єктів, у тому числі багатоквартирні й приватні будинки, соціальні об’єкти, автодорожня інфраструктура та водопостачання.
ФАКТ
Щоб гарантувати постачання чистої безпечної води, МКЧХ в 2015 році доставив на фільтрувальну станцію 200 тонн хлору, 200 тонн сульфату алюмінію, 100 тонн активованого вугілля. Тільки на ці витратні матеріали потрачено майже мільйон швейцарських франків.
Такою була насосна станція «Зановська» після обстрілу.
Фото Павла ВОРОНЦОВА.
