Сашкові немає ще трьох рочків, але він у деталях може розповісти, як проїжджав через блокпости, що там бачив і що відчував, коли до його мами підійшов «дядько з автоматом». А коли Сашкові дали аркуш паперу й фломастери, він почав малювати танки й зброю. Психологи Головного управління ДСНС у Луганській області Юлія Сімейко та Олена Ніколайчук дуже добре запам’ятали цього хлопчика.
Нетривалий час мамі Сашка довелося жити в мобільних наметах, установлених на території управління ДСНС. Вона приїхала з окупованого Краснодона з двома дітьми — Сашком і двомісячним малюком, щоб оформити його народження за українськими законами. Документ самопроголошеної «ЛНР» жінка не хотіла мати, вважаючи його недійсним. Тому змушена була подолати складний, як на теперішній час, шлях із Краснодона до Сєверодонецька — на підконтрольну українській владі територію. Тут жінці дали притулок, допомогли із продуктами. Поки молода мама займалася вирішенням своїх проблем у соціальній службі, Сашко залишався із психологами. Спілкування з дитиною було дуже пізнавальним, хоча і Юлія, і Олена мають достатній досвід роботи.
— Незважаючи на свій вельми ранній вік, Сашко все добре розуміє, і коли його просиш зобразити те, що він любить малювати, на аркуші паперу з’являється різна зброя, яка «бахкає і стріляє», — розповідає Олена. — Це те, що зафіксувала його пам’ять. З такою дитиною вже треба серйозно працювати, оскільки наслідки можуть бути непередбачуваними. Ми говорили про це мамі, попереджали її, рекомендували звернутися до психолога за місцем проживання. А вона у відповідь тільки сумно усміхалася: які психологи в нинішньому Краснодоні? І як можна захистити дитину від війни, насильства й агресії, якщо вона на власні очі бачить переміщення військової техніки, власними вухами чує розмови дорослих про наступ незрозумілих їй «бендеровців» і «хунти».
Психіка дітей пластична. Психологи пояснюють: особливість посттравматичного стресового розладу полягає в тому, що його прояв відбувається не одразу, а через три, а то й шість місяців. Перший час психіка дитини сама намагається впоратися зі стресом, але якщо нічого не вийшло — починаються різні прояви. Дитину треба лікувати, але дорослі самі перебувають у полоні емоцій, спричинених війною на Донбасі. І неважливо, в якому статусі перебувають батьки — переселенці чи жителі окупованих територій, головне, що вони не можуть допомогти своїй дитині. На жаль, більша частина населення просто не розуміє гостру потребу турботи про здорову психіку дітей. У цьому випадку психологи самі йдуть назустріч.
Олена і Юля, наприклад, щотижня виїжджають до Станиці Луганської, на місце контрольного пункту переходу, і якщо бачать у черзі дітей, за згодою їхніх батьків проводять із ними заняття. В основному дівчата працюють з дітлахами в техніці арттерапії.
— Ми малюємо, — розповідає Лена. — І повинна сказати, що раніше переважна більшість дітей малювали танки, зброю, військових. Причому, очевидно, під впливом розмов дорослих у родині, ставлення до військових було негативне. Тільки один хлопчик зобразив бійця як захисника. Решта підспудно обвинувачували військових у тому, що сталося.
— Ми з дітлахами не тільки малюємо, а й розмовляємо, — доповнює Юля колегу. — Дорослі закритіші. Дуже рідко хтось бажає поговорити. Бояться сказати зайве. А діти — вони відкриті, безпосередні. Що думають, що відчувають, про те і говорять. Їх легше переконати. Після того як на Луганщині встановилося відносне перемир’я, діти стали менше говорити про війну, хоча ця тематика їхнє життя не полишає. Посттравматичний синдром — це надовго.
В екстреній ситуації для зниження емоційного напруження для людини ще дуже важлива інформація, яка допоможе пережити біду. Наше завдання складніше — допомогти зняти перші ознаки стресу, а комплексна робота, що розрахована на тривалий час, — це вже завдання місцевих психологів.
Наслідки воєнних дій на Донбасі будуть величезні. Мається на увазі не тільки руйнування, підрив економіки. Викликає занепокоєння здоров’я жителів східного регіону країни. Психологи вже сьогодні замислюються над тим, як працюватимуть із населенням нині окупованої території Луганщини після її повернення до складу України. Це буде дуже складний процес, у центрі якого стоятимуть діти.
Психолог Олена Ніколайчук (ліворуч) і начальник відділу психологічного забезпечення центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС у Луганській області Юлія Сімейко.
Фото прес-служби Головного управління ДСНС у Луганській області.
