Добровольчий батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» відзначає другу річницю з дня свого створення
Офіційно батальйон «Луганськ-1» створений у травні 2014 р. як спецпідрозділ з охорони громадського порядку тодішнього УМВС в Луганській області. Однак старожили вважають, що початок майбутнього підрозділу був покладений на місяць раніше — у квітні. У Луганську на той час було дуже неспокійно, столиця області була охоплена сепаратистським рухом, і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков видав наказ про формування добровольчих спецбатальйонів МВС із патріотично налаштованих громадян. У співпраці з луганським штабом «Руху опору» луганська міліція розпочала тоді формувати три добровольчі структури — «Темур», «Стаханов» і «Луганськ». Проте через зволікання керівництва Луганського ГУ МВС процес затягнувся. Луганські патріоти були вимушені передислокуватися на Дніпропетровщину, де 8 травня була сформована рота «Луганськ-1». Ці сорок осіб у структурі підрозділу «Дніпро-1» ГУ МВС України у Дніпропетровській області і поклали початок формуванню батальйону.
У кінці травня підрозділ передислокувався до себе на Луганщину у м. Сватове, пройшов вишкіл в Кремінній. У червні прибула перша група добровольців з Майдану у кількості 17 осіб, і далі звідти йшло постійне поповнення. Отже, особовий склад підрозділу частково складався із луганчан, а частково з вихідців із інших регіонів України. До вересня 2014 року на озброєнні спецпідрозділу перебувала лише легка стрілецька зброя: пістолети, автомати і легкі кулемети. Але потім батальйон одержав важке піхотне озброєння: ручні протитанкові гранатомети РПГ-7 та автоматичні гранатомети АГС-17, крупнокаліберні кулемети Дегтярьова-Шпагіна «Утьос», один БРДМ-2. Таке озброєння було конче необхідним, оскільки підрозділ виконував дуже складні завдання. Зокрема, у червні 2014 року він робив «зачистки» Рубіжного, Сєверодонецька та Лисичанська після їх визволення від сепаратистів. Власне, з цього часу співробітники батальйону знаходяться на лінії розмежування в населених пунктах Золоте, Кримське, Кряківка, Щастя, Станиця Луганська, Чугинка та на внутрішніх блокпостах. Це єдиний поліцейський підрозділ, що несе службу на «нулівці» в зоні АТО. Причому за всю історію існування «Луганськ-1» не мав жодного «200», лише шість поранених, що є найкращим показником їхнього професіоналізму.
До речі, серед п’ятнадцяти офіцерів, яких Петро Порошенко відзначив високими нагородами за участь в антитерористичній операції, орден «За мужність» отримав майор поліції Леонід Пантикін. Це саме той офіцер, який фігурує в багатьох розстрільних списках «ЛНР» за те, що не зрадив присязі Україні, за те, що чинив і чинить активний опір бойовикам. Ризикуючи власним життям, у 2014-му він вивозив дітей з Луганська через територію, що контролювали бойовики, і під час однієї з спецоперацій був захоплений у полон, зазнав жорстоких тортур, але не зламався. Більше того, зумів втекти з полону і повернутись на службу.
Відповідаючи на питання про те, що найскладніше у несенні служби в такому підрозділі, як «Луганськ-1», бійці відповідають так: «Найскладніше — залишатися людиною. За умов непорозумінь із місцевим населенням, емоційного вигоряння, відсутності ротації, багато хто з бійців відчуває суттєвий стрес. Але розуміючи важливість нашої роботи, ми опановуємо свої емоції. Найкращий психолог, найдієвіша реабілітація — це родина».
Луганська область.
На знімку: до річниці батальйону випустили колаж, основою якого стала відома картина.
Колаж надала прес-служба батальйону.
