Мова про Коблинський замок, який був на теренах нинішнього Млинівського району, а в середньовіччі вважався одним із найпотужніших і найнеприступніших. На жаль, час зробив своє і нині від нього і сліду не лишилося. Не часто навідується сюди і довколишній люд, оскільки добратися на висотну замкову місцину нелегко — тільки подолавши річку та густі зарослі. Проте для так званих чорних археологів хащі та річкова глибінь, як з’ясувалося, — не перешкода.
До Коблина, розташованого на межі Млинівського та Дубенського районів Рівненщини, мене привела історія стародавніх церков краю, оскільки тут зберігся храм, витоки якого сягають ХVІІІ століття. Хотів поглянути і на замчисько, адже, як стверджують легенди, від нього колись у бік церкви тягнулося підземелля. Відстань від церкви до замчиська невелика — якихось півтори сотні метрів. Однак напряму перебратися на замкову височину неможна — на заваді річка та джунглі, як називають зарослі місцеві жителі.
Зрештою, тутешні мешканці запропонували піти в обхід «джунглів» човном по річці Ікві. А потім із єдиного підхожого «причалу» допомогли вибратися на високий земляний насип. І тут мене і супровідників дуже вразили ями та траншеї. Причому свіжі. Насамперед подумалося, що то веде розкопки археологічна експедиція. Однак офіційні археологи вже давно не відвідували тутешню місцину...
Супровідники пояснили, що тут шукають скарби. У цій справі пощастило, за твердженням місцевих, лише одного разу братам Дробним (жили при Польщі такі чехи). Братів було троє, і найстарший з них став ініціатором будівництва млина. Дробні повиймали із колишнього костельного приміщення все каміння. Розібрали також залишки фундаменту на колишньому замковому городищі. Ще й досі там збереглися рови — це від того копання. Але головне багатство Дробних полягало не у камені, а у золоті, адже казали, що у підвалі костелу найстарший брат знайшов великого золотого хреста і продав його.
Це спочатку збагатило чеха, але потім жорстоко покарало. Річ у тім, що хрест був освяченим, відповідно повинен використовуватися лише у храмі, а не у гендлярстві. Саме тому як кара небесна посипалися на чеха одна біда за іншою. Спочатку згорів млин. А потім одне за одним почали вмирати діти старшого Дробного (їх було десять).
Євген ЦИМБАЛЮК, краєзнавець.
Рівненська область.
