На околиці Рівного є урочище Сосонки, яке ще називають Рівненським Бабиним Яром. Тут у листопаді 1941-го німецькі окупанти розстріляли 17 з половиною тисяч жителів єврейської національності — майже половину від всього населення тодішнього Рівного.
Через 74 роки після згаданих трагічних подій в Сосонках на меморіальному комплексі відбулося чергове вшанування світлої пам’яті безневинно убитих. Цьогоріч воно запам’яталося також презентацією документальної стрічки «Повернутися в Рівне», що розповідає про долю Шеллі Ваймер — мешканки Рівного, яка в дитинстві дивом врятувалася від загибелі в Сосонках та тривалий час переховувалася в українській родині в Гощанському районі.
Шеллі Ваймер — один із останніх прижиттєвих свідків воєнного геноциду євреїв у Рівному. Зрештою, тоді, 6 листопада 1941 року, в найбільш кривавий день каральної операції вижило небагато людей — до десятка. У тому числі й Шеллі з мамою. Пізніше, після війни, вони обидві прийдуть на місце розстрілу і встановлять тут першу меморіальну дошку.
А потім доля розлучить Шеллі з українською землею на цілих сім десятків років — аж до 2012-го, коли пані Ваймер провідає рідні терени. Саме тоді на українській землі зародилася ідея зняти документальний фільм про Рівненський Бабин Яр і про страдницькі митарства єврейської дівчинки. За два роки цей фільм став реальністю, і в Рівному в кінопалаці «Україна» відбулася його презентація — за участю головної героїні Шеллі Ваймер.
Про це повідомив наш постійний читач із селища Млинів Рівненської області Євген ЦИМБАЛЮК.
Шеллі Ваймер на території меморіального комплексу в Сосонках.
Фото автора.
