Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про відмову від дотування цін на газ. Відтепер вартість блакитного палива для населення залежатиме від його вартості на європейських ринках. У своєму рішенні уряд прив’язується до прогнозної ціни на німецькому газовому хабі (майданчику з торгівлі газом). Вона становить 4942 гривні за 1000 кубометрів. Додавши до неї вартість транспортування до території України, Кабінет Міністрів визначив, що з 1 травня 2016 року гранична ціна на газ для населення дорівнюватиме 6879 гривням за 1000 кубометрів.
Отже, хто і скільки платитиме за газ та комунальні послуги? І як це рішення вплине на українську економіку? Допомогти розібратися без зайвих емоцій, мовою цифр і фактів ми попросили голову Комітету енергетичної незалежності України Івана НАДЄЇНА (на знімку).
Що буде в платіжках?..
Нагадаємо, споживачі, котрі мешкають у приватних будинках, до 1 травня цього року платили 3600 гривень за тисячу кубометрів у разі споживання в межах 1200 кубометрів та 7188 гривень, якщо споживали понад 1200 кубометрів. Рішенням уряду з 1 травня пільгова ціна скасовується і встановлюється єдина ціна, яка не залежатиме від обсягів споживання, — 6879 гривень за тисячу кубометрів.
Тож для переважної більшості споживачів вартість газу підвищиться майже вдвічі. Одночасно знизяться ціни для тих, хто виходив за межі 1200 кубометрів й оплачував блакитне паливо за верхньою ціною.
Для мешканців багатоквартирних будинків зміни також неминучі, — вважає експерт. — До 1 травня цього року підприємствам ТКЕ (теплокомуненерго), що виробляють тепло для багатоквартирних будинків, газ відпускався за пільговою ціною, 3004 гривні за тисячу кубометрів, а різницю між ринковою та пільговою ціною покривали за рахунок бюджету, тобто коштом платників податків. Через це вартість опалення була занижена. Тепер — з 1 травня 2016 року — підприємства ТКЕ закуповуватимуть газ за такою ж ціною, як і населення, — 6879 гривень за тисячу кубів. Як наслідок — зросте вартість гарячої води та опалення. Точних цифр ще немає. Але оскільки частка газу у вартості гарячого водопостачання та опалення становить 60—70 відсотків, навряд чи помилковим буде припущення, що ціни на ці послуги зростуть майже вдвічі.
...А з пільгами?
За даними Мінсоцполітики, минулого року 5,4 мільйона українських домогосподарств отримали право на субсидії. Це майже третина всіх домогосподарств України. Після переходу на ринкові ціни Мінсоцполітики прогнозує зростання кількості тих, хто сплачуватиме неповну ціну, до 7—7,5 мільйона домогосподарств. Отже, стає очевидним, що в умовах економічної кризи, на тлі зменшення реальних доходів населення, програму субсидій доведеться розширювати. Однак уже тепер зрозуміло, що сама програма потребує змін. Адже за підсумками минулого опалювального сезону маємо дуже тривожну статистику: домогосподарства, що отримали субсидії, майже в півтора разу більше витрачають енергоресурсів на опалення порівняно з тими, хто субсидій не отримав. Перше, що потрібно робити, — кажуть експерти, — змінювати норми споживання газу, вони завищені приблизно вдвічі. Велика ймовірність, що так і буде зроблено. Тобто пільги залишаться, але навряд чи повториться ситуація, коли ті, хто отримував субсидії, відкривали вікна взимку, бо не особливо рахували кількість спалених кубометрів.
Як тарифи вплинуть на вітчизняну економіку
Відмова від дотування цін на блакитне паливо, на думку голови Комітету енергетичної незалежності України Івана Надєїна, спричинить істотні зміни в українській економіці.
По-перше, ми станемо раціональніше ставитися до енерго-споживання. До речі, енергоємність українського ВВП в 3—4 рази вище, ніж в європейських країнах. Зокрема, для опалення 1 кв. м. житла співгромадяни в середньому витрачають удвічі, а то й у два з половиною разу більше природного газу, ніж у країнах ЄС. Знизивши ці показники до європейських, ми зможемо зменшити споживання газу більш як на 12 мільярдів кубометрів щороку. А ще — наші товари та послуги стануть більш конкурентоспроможні на світових ринках.
По-друге, враховуючи, що в 2015 році Україна імпортувала 16,4 мільярда кубометрів газу, в перспективі 5—7 років ми взагалі зможемо відмовлятися від імпорту! А це мільярди зекономлених коштів. За даними НАК «Нафтогаз України», за останніх 10 років Україна витратила майже 60 мільярдів доларів на фінансування схеми з «дешевим» газом. Із переходом на ринкові ціни на газ у нас з’явиться можливість залишити ці кошти в українській економіці, інвестувати їх у нові робочі місця, нові виробництва, дороги, освіту та інші проекти.
По-третє, створюються умови для подолання корупції в житлово-комунальному господарстві і підвищення якості послуг. Отримуючи прямі дотації з бюджету, підприємства ТКЕ були не зацікавлені в будь-яких якісних змінах. Вони заробляли на втратах, така схема роботи давала змогу отримувати тіньові доходи й водночас була перепоною для інших виробників тепла. Через це — діряві труби, низька температура в квартирах, постійні перебої з гарячим водопостачанням і жодної альтернативи.
По-четверте, українська відновлювана енергетика отримала потужний стимул для розвитку. Уже сьогодні вона демонструє вражаючі темпи зростання — не менш як 40 відсотків щороку — і є однією з найперспективніших сфер української економіки. За останні три роки завдяки підприємствам української біоенергетики вдалося вийти на показники заміщення газу в 3 мільярди кубометрів. Уже не є чимсь дивним, коли тепло для бюджетних установ, житлових мікрорайонів виробляється не з імпортного газу, а з українського біопалива — пелетів, брикетів та ін. Відмова від дотування газу для підприємств ТКЕ ліквідує перепони для таких компаній. Вони зможуть і будуть конкурувати з тими, які працюють на газу. Головним чином через те, що їх послуги переважно якісніші, оскільки котельні на біопаливі мають новіше устаткування і дешевші, бо працюють на вітчизняній сировині.
По-п’яте, Україна зможе інвестувати значні кошти у вітчизняний газовидобуток. Ціна на газ українського видобутку зросла з 1590 до 4849 гривень за тисячу кубометрів. Відтак «Укргазвидобування» зможе спрямувати значні кошти на розробку нових газових родовищ. А це — зростання попиту на українське устаткування, нові робочі місця, збільшення податкових надходжень. Варто нагадати, що в середині вісімдесятих Україна видобувала майже 42 мільярди кубометрів газу. Відтоді цей показник знизився більш як удвічі. Хоча Україна має значний потенціал, адже ми входимо в трійку країн Європи за обсягами доведених запасів газу після Норвегії та Нідерландів.
— Переконаний, цих аргументів достатньо, щоб відповісти: варто було чи ні переходити на ринкові принципи ціноутворення, — каже голова Комітету енергетичної незалежності України Іван Надєїн. — Так, це болісний процес. Однак якщо ми цього не зробимо, марно сподіватися на підвищення рівня життя. Це доводить приклад усіх розвинутих країн світу, серед них наші сусіди — Польща та країни Прибалтики. Вони пройшли цей шлях ще в 90-х і сьогодні вже далеко попереду нас. Пам’ятаймо про це і робімо свою справу, якщо хочемо кращого майбутнього для себе та своїх дітей.
Додамо від себе, що значно спокійніше було б, коли спочатку рівень життя співгромадян підвищився б до європейських стандартів, а затим уже можна було б переходити на ринкові принципи ціноутворення у всьому іншому. Чи МВФ проти?
