У Ромнах на Сумщині кілька десятків лікарів виявилися... зайвими. Але так вважають, звичайно, не самі лікарі й вже, напевно, не мешканці міста: так вирішила місцева влада.
Конфлікт між працівниками місцевої лінійної поліклініки та Роменською міськрадою триває з початку року, і «Голос України» про нього вже розповідав. 27 квітня медики провели попереджувальну протестну акцію, на яку вийшло понад 300 осіб: лікарів підтримали жителі міста та освітяни, яким також загрожує «оптимізація». Кілька медиків того самого дня оголосили про початок голодовки.
Після цього представники Ромен приїхали до Києва, де взяли участь у пікетуванні Кабміну, організованому профспілками. Їм хоч і не одразу, та все ж вдалось поспілкуватись із віце-прем’єром В’ячеславом Кириленком. За словами голови профспілкової організації роменської поліклініки Олени Бардак, В. Кириленко дав зрозуміти, що скандал не вартий його рівня, бо ще не набув достатнього резонансу. Тож активної готовності взяти участь у залагодженні конфлікту віце-прем’єр не продемонстрував.
Покращення немає
Пішов п’ятий місяць, як роменські лікарі сидять без зарплати. Одинадцятого травня вони знову вийшли під стіни міськради, де розбили намет і розгорнули плакати. Медики оголосили про продовження розпочатої у квітні голодовки: спочатку до кінця дня, а потім, можливо, — і безстроково. Якщо й це не допоможе, перекриватимуть вулиці: іншого виходу не бачать.
За словами Олени Бардак, зараз у лінійній поліклініці, що колись належала залізниці, залишились найстійкіші — 35 співробітників. До початку «оптимізації» було 62.
— У принципі, ми не проти реорганізації нашого закладу, — каже голова профспілкової організації. — Але нехай усе зроблять по-людськи і по закону. Попередять за два місяці про скорочення, запропонують можливу роботу, виплатять звільненим передбачену у таких випадках вихідну допомогу. А вони роблять все можливе і неможливе, аби люди не витримали і добровільно розрахувались, щоб пішли на вулицю без копійки в кишені. На їхніх умовах ми не можемо навіть стати на облік у Службі зайнятості.
«Скорочену» лінійну поліклініку планують приєднати до Роменської центральної районної лікарні. Головний лікар цього закладу Валентина Гунькова повідомила, що у ЦРЛ є лише 17 вакансій, тож за будь-яких обставин, більшості звільнених лікарів працевлаштуватись у Ромнах не вдасться.
Під час квітневого мітингу до людей виходив міський голова Сергій Салатун, але цього разу, за словами головного лікаря лінійної поліклініки Володимира Зінькова, очільник міста протестну акцію проігнорував. «Впіймали» його випадково біля «чорного ходу» будинку міськради, але Сергій Андрійович нічого втішного людям не повідомив.
— Він говорить, що «треба було раніше думати», — ділиться В. Зіньков. — А зараз нам наказують віддати майно поліклініки, бо воно вже нам не належить, а самим із речами — на вихід.
Через припинення фінансування заклад залишився без коштів не лише на зарплату, а й на оплату комунальних послуг. Борги за цією статтею сягнули 100 тис. грн, і поліклініці у будь-який момент можуть «відрізати» електропостачання.
«Самі винні», — кажуть чиновники
Ситуацію в Ромнах прокоментували в обласному управлінні охорони здоров’я. Згідно з інформацією начальника управління Сергія Бутенка, Укрзалізниця мала на Сумщині кілька поліклінік, але лише в Ромнах виникла проблема з реорганізацією відомчого закладу. Роменська міськрада прийняла лінійну поліклініку до комунальної власності міста ще наприкінці вересня минулого року, а через два місяці вирішила її реорганізувати шляхом приєднання до райлікарні. Але у січні нинішнього року профспілкова організація лінійної поліклініки оскаржила рішення міськради про реорганізацію у суді, і місцевий суд позов лікарів задовольнив. Однак із цим не погодилась міськрада, і в лютому Харківський апеляційний адміністративний суд рішення роменських колег скасував. «Таким чином, усі дії, вчинені щодо реорганізації лінійної поліклініки Роменською міською радою, відповідають чинному законодавству», — роблять висновок в обласному управлінні охорони здоров’я.
Вину за те, що сталося, в управлінні покладають на головного лікаря лінійної поліклініки Володимира Зінькова. Бо він, «знаючи про всі ризики, свідомо затягував проблему». Відтак, поки тривали судові процеси, лікарню не внесли до мережі фінансування, і через це казначейство тепер не може перераховувати закладу гроші.
Можливо, в обласному управлінні охорони здоров’я не знають, що «реорганізованим» лікарям обіцяли працевлаштування. Через це вони дали згоду на передачу майна поліклініки до комунальної власності міста. Але згодом стало зрозуміло, що більшості медиків роботи не буде, і лише тоді профспілкова організація закладу звернулася до суду. Але навіть після цього, що заважає місцевій владі піти назустріч людям і знайти спосіб виплатити їм заборговану зарплату? Здається, на заваді стоїть лише одне: бажання поставити на місце тих, хто наважився обстоювати свої порушені права. Щоб цього не захотілося робити іншим.
«Реорганізація закладу шляхом приєднання до Роменської центральної районної лікарні не погіршить рівня надання медичної допомоги мешканцям району», — вважають в обласному управлінні охорони здоров’я. Про погіршення рівня життя висококваліфікованих фахівців, буквально викинутих на вулицю, навіть не йдеться. Але й щодо жителів міста та району: чи може бути так, що після ліквідації цілої лікарні охорона їхнього здоров’я анітрохи не погіршиться?
Сумська область.
До речі
Згідно з даними обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я, на Сумщині не вистачає принаймні 700 лікарів.
Здавалося б, у такій ситуації «люди в білих халатах» повинні бути на Сумщині якщо не у фаворі, то хоча б не в опалі. Саме таку політику і проводять далекоглядні органи місцевої влади: у Кролевці, наприклад, здали новий будинок для медиків, де всіх забезпечили службовим житлом. Кілька квартир залишилось у запасі, тож кадровий голод найближчим часом місцевій районній лікарні не загрожує.
Далі буде?
Реорганізація системи медичного обслуговування населення була одним із пріоритетних напрямків так званого пакета реформ в Україні. Результатом мали би стати кращі послуги. Але вийшло так, що найбільш успішним етапом реформи стала стадія руйнування існуючої системи, закриття відділень і цілих лікарень. Із цим чиновники впоралися блискуче та з натхненням. Щодо підвищення рівня доступності медичних послуг, їхньої якості, — то тут результат виявився прямо протилежним. Адже навряд чи можна вважати успіхом той факт, що навантаження на лікарів зростає, а більшу частину витрат лікарень, як і раніше, становлять зарплата і комунальні послуги. Крім того, реорганізація закладів проводилася без урахування суспільної думки, думки членів трудових колективів та місцевої громади. Це створило додаткове соціальне напруження. В деяких випадках невдоволення виплеснулося у формі акцій протесту.
На знімку: учасники акції біля Роменської міськради оголосили голодовку. 11 травня 2016 року.
Фото надане учасником акції: працівницею поліклініки Наталією Проценко.
