У Полтаві цьогоріч новий сезон ремонту доріг стартував 7 квітня. Згадана дата землякам запам’яталася тим, що саме цього дня міський голова Олександр Мамай перед телекамерами особисто «благословив» на такі роботи важку техніку. Нею зрізали 5—7-сантиметровий шар старого асфальту для того, щоб покласти новий. Водночас очільник міста нагадав про те, що минулого року Полтава потрапила до списку обласних центрів, у яких дорожнє покриття оновлювали найактивніше. Зробили тоді, особливо перед виборами, справді чимало.
Хоча небачену для останніх років активність дорожників стимулювала передовсім та обставина, що нарешті держказначейство перестало затримувати кошти органів місцевого самоврядування.
Тож обласним містам на відсутність грошей, у тому числі й для дорожніх робіт, тепер скаржитися гріх. Та чи завжди ефективно вони використовуються? І чи справді автомобілісти й пасажири громадського транспорту вже найближчим часом опиняться у такому собі «раю» без ям і вибоїн?
Коштів тепер вистачає не лише на «косметику»
Коли послухаєш полтавських посадовців і чиновників, до нього вже, як то кажуть, рукою подати... Адже в цьому році на поточні та капітальні ремонти доріг, тротуарів і міжбудинкових проїздів обласного центру виділили ще більше коштів, ніж у минулому. Їх загальна сума сягає понад 160 мільйонів гривень. Причому левова частка (понад 114 мільйонів) «капне» саме на довгоочікувані капітальні, а не на так звані ямкові та інші «косметичні» ремонти.
Місцеві комунальники і дорожники навіть освоїти ці гроші та, власне, виконати такий обсяг робіт своїми силами просто не зможуть. Тож, за традицією, їм підсобляють сусіди-харків’яни, які мають більші потужності.
Саме з урахуванням минулорічних перемог на «дорожньому фронті» керівники Полтави налаштовані досить оптимістично. Зокрема, Олександр Мамай вважає: порівняно з 2015 роком перед міською владою «стоять уже не такі складні завдання» з ремонту доріг.
Однак майже ідилічну картину псують нарікання на їх реальний сьогоднішній стан самих полтавців. Останні, скажімо, не могли не помітити, що ту квітневу «відмашку» на початок дорожніх робіт за присутності журналістів міський голова давав на вулиці Калініна. Вона є складовою головного транспортного «кільця» Полтави і фактично перетинає один із найбільших «спальних» мікрорайонів. Тож, звісно, заслуговує на увагу ремонтників.
Однак стан дорожнього покриття на ній — далеко не найгірший. До того ж її «прасують» і «латають» практично щороку, породжуючи сумніви в належній якості ремонтних робіт і ефективному використанні чималих коштів.
«Навпростець» додому не доїдеш...
Подібні багатоетапні «маневри» дорожників полтавці спостерігають, у тому числі й сьогодні, на кількох вулицях у самісінькій «пуповині» обласного центру. Ні-хто не проти, щоб вони й надалі тішили очі «завсідників» тамтешніх «білих домів» і мешканців нових елітних багатоповерхівок, яких останніми роками «насіялося» тут, як грибів після рясного дощу. Та більшість їхніх земляків живуть у «спальних» мікрорайонах, до яких іще треба доїхати зовсім іншими дорогами...
Скажімо, щоб потрапити на згадану вулицю Калініна та прилеглі до неї дорожні «відгалуження» мікрорайону Алмазний, місцеві автомобілісти і частина маршруток раніше прямували з центральної частини міста «навпростець» вулицею Красіна. Сьогодні нею наважуються проїхати лише екстремали. А той, хто давно там не бував і необачно звернув із центральної автомагістралі, одразу розвертає голоблі. Адже дорога на тій вулиці не просто «добита» численними ямами, вибоїнами та, власне, відсутністю твердого покриття — вона практично непроїзна...
Відновлювати асфальт на ній із протилежного кінця, до якого досить далеко, почали минулого року, на нинішній — ремонт запланували продовжити. Та чому цієї весни дорожники «стартували» зі згаданих інших вулиць, багатьом полтавцям збагнути важко. Надто тим із них, кому тепер практично щодня доводиться користуватися «кільцевою» дорогою, роблячи зайвий «гак» довжиною в кілька кілометрів. І якщо «озброєному» службовими автомобілями начальству чи скоробагатькам на «крутих» іномарках такий додатковий кілометраж, як то кажуть, не муляє, то пересічних автовласників за нинішніх цін на пальне й запчастини він б’є по кишенях і гаманцях досить боляче...
«Білі мітки» для можновладців
Щоб привернути увагу можновладців і чиновників до ще однієї, м’яко кажучи, проблемної дороги, що з’єднує центральну частину міста одразу з кількома мікрорайонами, представники ініціативної групи, які називають себе «небайдужими полтавцями», місяць тому вдалися навіть до акцій протесту. Зокрема, на вулиці Артема, поблизу кількох великих медичних закладів, спершу просто на асфальті обвели білою фарбою найбільші ями та вибоїни. А наступного дня вже біля цих «білих міток» владі намагалися перекрити проїжджу частину вулиці своїми автомобілями.
Відмовилися від свого задуму тільки після попереджень патрульних поліцейських, які пригрозили скласти протоколи за умисне перешкоджання руху транспорту. Оскільки, мовляв, протестанти неправильно оформили повідомлення про свою акцію... До речі, тією дорогою, по вулиці Артема, до розташованого поруч міського пологового будинку везуть полтавських породіль. За таких обставин до неї вже «прив’язали» сумний жарт: мовляв, після таких поїздок скоро почнуть народжувати навіть ті, хто ще не завагітнів...
Тож саме напроти пологового будинку автор цих рядків, окрім обведених білою фарбою заглиблень в асфальті, побачив ще й «безцензурні» написи із закликами до «батьків» міста відновити дорогу та відповідними «компліментами» на їхню адресу. Подібну дорожню «народну творчість» минулого року полтавські активісти демонстрували на мосту-шляхопроводі, який веде до мікрорайону Половки. І таки «пошептало»: дорогу на мосту відремонтували. Щоправда, перед цим згадані активісти неодноразово самі брали лопати й у нічний час засипали там щебенем найглибші «рани» в асфальті чи заливали їх бетоном...
Зупинка, на якій автобуса чекають уже... понад 5 років
Однак, певно, найглибші ями та вибоїни й найменше «натяків» на колишню дорогу залишилося на вулиці Тевелєва. Мабуть, є своя символіка в тому, що тут угніздився обласний офіс «надзвичайників»-рятувальників. Адже сама вулиця з хронічно «добитою» проїжджою частиною стала суцільною «надзвичайною ситуацією» та, власне, символом полтавського бездоріжжя.
Коли власкор «Голосу України» оглядав її «принади», підійшли двоє пенсіонерів, які мешкають поруч. І попросили передати через газету «полум’яний привіт» керівникам міста. Нагадавши останнім про те, що, за їхніми словами, «вже не менше п’яти років» цією вулицею не курсує громадський транспорт. Водії просто відмовляються сюди їздити, аби не «загубити» коліс чи навіть двигунів серед такої руїни...
На підтвердження своїх слів ветерани підвели автора цих рядків до порожньої зупинки, яка не перший рік слугує хіба що «розливайкою» для місцевих і «зальотних» пияків. Натомість пенсіонери із тамтешніх приватних будинків, яким треба вибратися звідси на центральний ринок, і мами, котрі забирають своїх діток із розташованого тут дитсадка, змушені поспішати до інших неблизьких зупинок, переходячи через залізничні колії або переповнену транспортом автомагістраль. Щоправда, фотографуватися на фоні тієї розрухи та називати свої прізвища пенсіонери не захотіли. Мовляв, у такому віці ще не раз доведеться топтати стежку до можновладців, які можуть пригадати їм «зайві балачки»...
У свою чергу міські посадовці та чиновники заспокоюють земляків загальними запевненнями: про «дорожні» біди згаданих далеко не другорядних та багатьох інших вулиць вони знають. І, скажімо, дороги на вулицях Красіна та Тевелєва включили у список тих, які мають бути капітально відремонтовані до кінця нинішнього року. А частину дорожнього полотна по вул. Артема збираються навіть розширювати.
Та згаданими дорогами полтавцям доводиться їздити й сьогодні. Зрештою, минуло вже більше місяця з початку активних дорожніх робіт, а на тих найпроблемніших вулицях поза центром міста ще, як то кажуть, і кіт не валявся...
«Підсніжне» асфальтування повторюватимуть?
То чи не доведеться наприкінці року знову кидати асфальт у калюжі або навіть у сніг? Ледь не унікальний досвід «підсніжного» асфальтування полтавські дорожники вже мають. У лютому нинішнього року місцеві користувачі Інтернету виклали у всесвітню мережу «свіжий» відеозапис із приголомшуючою «картинкою» укладання асфальту на вулиці Чорновола просто в... сніг. Тож, здається, весь світ сміявся з такого «ноу-хау» та, власне, недолугості аборигенів із України. Найбільше тиражували його, звісно, російські пропагандистські телеканали.
Пізніше міський голова Олександр Мамай пояснював згадані зимові маневри виключно... технологічною необхідністю. Мовляв, того асфальту «намісили» стільки, що не встигли використати весь до снігопаду. І щоб, як то кажуть, добро не пропадало, самі дорожники запропонували застелити ним засніжену дорогу (ту, яку вони вже асфальтували в грудні 2015 року!) нібито безплатно. Як за подібних «новацій» обійтися без відвертого бракоробства і уникнути появи нових тріщин, вибоїн і ям на відремонтованих дорогах буквально за лічені місяці, пояснювати не брався ніхто...
Але тепер уже підлеглі очільника міста такими само розповідями про технологічні «форс-мажори» заспокоюють здивованих земляків і журналістів, які нерідко спостерігають за асфальтуванням під дощами. Коли їх послухаєш, то складається враження, що в Полтаві кладуть не звичайний асфальт, а щонайменше марсіанський ґрунт, із яким ніхто не знає, як поводитись, і що робити для того, аби не накопичувалися «зайві» залишки та, власне, робота була справді якісною.
Натомість із кожним тижнем стрімко збільшуються обсяги телевізійної та газетної самореклами на масштабах дорожніх робіт від «батьків» міста й наближених до них політиків. При цьому вони нерідко, здається, просто забувають про те, що полтавцям потрібні таки дороги, а не піар на них...
Полтава.
На цій зупинці автобуса чекають уже понад 5 років.
Вулицею Красіна сьогодні їздять тільки екстремали.
Фото автора.
