У Полтаві влаштували традиційний День передплатника. І цього разу його організаторами стали працівники поштамту та обласної дирекції "Укрпошти".
На знімку:
полтавець Олексій ДЕРЯГА
з передплатною квитанцією "Голосу України"
На зустріч із поштовиками та журналістами, видавцями місцевих і всеукраїнських видань прийшло чимало земляків. Серед них був і постійний передплатник "Голосу України", пенсіонер Олексій ДЕРЯГА. Він одразу передплатив парламентську газету на наступне півріччя й одержав її фірмовий настінний календар. Листоноша приноситиме його родині й інші видання -- переважно ті, які адресовані "дачникам" і домогосподаркам. Однак, на переконання пана Олексія, йому, як і раніше, не обійтися без газети, в якій серйозна суспільно-політична проблематика поєднується з корисними порадами, цікавинками, гумором і сатирою.
Тим паче, що проблем у пенсіонерів вистачає. Про деякі з них (зокрема, ті, що стосуються реалізації права на пільговий проїзд у громадському транспорті, "відфутболювання" чиновниками звернень громадян тощо) вони розповідали власкору "Голосу України" просто на "передплатному" майданчику перед поштамтом. Домовилися: про їх вирішення також подбаємо разом за допомогою друкованого слова. Про більшість із них доведеться вкотре нагадати міській владі. Але не тільки.
Скажімо, полтавка Олена МОРОЗ, яка мешкає на вулиці Південній, поскаржилася на те, що, за її словами, технічні працівники, які обслуговують мережі дротового мовлення, "відрізали" встановлену в приватному будинку родини радіоточку. Тож тепер і вона, і немолоді батьки та інші члени сім'ї не мають змоги слухати змістовні передачі Національного та обласного радіо. Хоча, на відміну від деяких сусідів, від такого задоволення вони не відмовлялися, готові й надалі оплачувати цю послугу.
Однак, за словами Олени Олексіївни, згадані "технарі", що віднедавна працюють у приватній компанії відомого олігарха, заявили про те, що обслуговувати ті мережі їм тепер просто "невигідно". Мовляв, втрачають прибутки... Отже, йдеться, по суті, про суцільну комерціалізацію нашого інформаційного простору. "Хоча б навіть під час війни дротове радіо не відрізали, -- обурюється жінка. -- Комп'ютери й Інтернет є ж не в усіх, та й не замінять вони традиційного радіомовлення, до якого ми звикли". Така ситуація обурює, звісно, не тільки її.
Тим паче за умов, коли нашій державі знову доводиться витримувати збройну та інформаційну війну з боку агресивного сусіда. Та чого варті балачки посадовців про "гідну відсіч" ворогу на інформаційному полі, коли людей позбавляють надійного джерела інформації тільки з огляду на неможливість заробити на ньому надприбутки? Такі парадокси спостерігаємо й у спробах остаточно комерціалізувати друковані видання. На щастя, не всі з них "моляться" наживі власників. Тож передплатою є змога проголосувати за те, щоб вони не перетворювалися на додаткові "рупори" олігархів.
Василь НЕЇЖМАК.
Фото автора.
