Народний фольклорно-автентичний колектив «Витоки» із с. Загнітків Кодимського району, що на Одещині, відправив у зону АТО ритуальний хліб. У народі його називають «жевна». Два великі короваї, паски, булочки діти приготували під час майстер-класу з випікання, який провела місцева майстриня — 80-літня Ганна Хархалупа (на знімку).
Ганна Семенівна займається випічкою з юності. Цього мистецтва навчилася самотужки. Спочатку дивилась, як із тістом пораються дорослі жінки, потім спробувала сама. І до того у неї це добре виходило, що її стали запрошувати пекти «жевну» і готувати обіди на різні оказії. Та не тільки випічкою славиться майстриня. Ганна Семенівна і нині, незважаючи на вік, шиє, тче, вишиває і сама обробляє понад 50 соток городу. Крім того, є в хазяйстві дві свині, кури і три собаки. І всім їм вона дає раду.
В її літній кухні — українська піч із минулих століть. Тут Ганна Семенівна здійснює свій ритуал випікання.
Дітям господиня розповіла, що раніше не було короваїв і пасок, хліб називався «жевна». До її випікання треба ретельно підготуватися. У хаті, де буде пектися жевна, має бути чисто, вибілено, вишиті рушники на іконах і фотографіях випрані та накрохмалені, квітчастими палатарами застелені лавки. Сама умілиця вдягає святкові українські строї.
Дівчатка з колективу «Витоки» разом із художнім керівником Світланою Олійник та директором Будинку культури Сергієм Олійником теж одяглися у автентичний одяг, адже випікання ритуального хліба — одвічне й урочисте таїнство.
Ґаздиня розказала діткам про приготовані інгредієнти, посуд для вимішування і випікання. Сама встала о 4-й ранку, прочитала молитву, затопила піч, зробила опару, підбиваючи час від часу тісто. Вимісила все у великому дерев’яному кориті. Коли вже тісто не прилипало до рук, залишила його для сходження.
«Випікати короваї потрібно тільки у доброму настрої. Вимішується і росте тісто не менше 4 годин. Уся процедура забирає годин 8», — радо ділилася секретами майстриня. Діти разом плели косички, джгутики, вирізали їжачків, листочки, голубків і троянди з тіста, оздоблювали випічку. Перед тим як садити хліб у піч, майстриня знову прочитала молитву. А колектив дівчаток разом з керівниками виконали ритуальну пісню «А у нашої печі золоті плечі» — щоб «здобрити піч». «Коли хліб у печі, в хаті має бути тихо, щоб і миша не шеберхнула, щоб нічого не завадило хлібу піднятись, як сонце», — попередила нас господиня.
...Рум’яні паски діставали з печі з благоговінням і радістю. Випічка вдалася на славу! «Значить, доля у наших хлопців буде щаслива!» — підсумувала бабця. Адже хліб той пекли для наших земляків, які воюють за Україну у зоні АТО в 28-й Одеській бригаді. «Хліб — це від судьби. Один виходить такий, як намальований, а другий лопне чи сяде. Так і знай — життя не буде — перевірено», — каже жінка.
Скільки в її житті було випечено хліба, не лічила. Але цей для майстрині був особливий. Бабця Ганна не тільки передавала свій досвід новим поколінням, а й тепло своїх рук і серця — нашим захисникам.
«Дорогі наші воїни! Любі сини! Передаю вам цей хліб в ім’я добра. Бажаю вам здоров’я і скорішого повернення додому. Дай Боже, щоб ви повернулись живими і щоб рідний край зустрічав вас хлібом, який би виготовила для вас я», — сказала Ганна Семенівна, звертаючись до захисників через відеозапис.
Кодимський район
Одеської області.
Фото автора.
