Колишньому тележурналісту, а нині народному депутату України Єгору СоболЄву не звикати до публічності. Він добре тримається в ефірах, без остраху викриває злочинні чиновницькі схеми. Співвітчизники знають його як одного з організаторів люстраційного руху в Україні. А в парламенті його обрали головою Комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції...
Але справжнім відкриттям для нас стало інше — те, який Єгор є тато! Про своїх дітей він говорив із таким захопленням та любов’ю, що журналісту не вдалося поставити парламентарієві жодного запитання! Довелося просто слухати його пристрасний монолог і насолоджуватися розповіддю про найкращих дітей у світі. Пропонуємо його читачеві без купюр і правок...
«Я щасливий. У мене аж четверо дітей: 13-річна Аліска, 9-літній Михайло, 7-річна Маша і 5-літня Катя.
Кожен, звісно, є окремим світом зі своїми талантами і радостями. Вони мене захоплюють своєю справедливістю і позитивізмом. Це, мабуть, найважливіше. Всі діти дарують своїм батькам безоглядну любов, підтримку і неповторну людську щирість. Кожним пишаюся через окремі справи.
Аліска
Аліска одразу, як народилася, була надзвичайно розумна. У неї мозок професора, і з нею давно і про все можна говорити. Часто я саме зі старшою донькою обговорюю виклики, які стоять переді мною. І, будьте певні, завжди виходить дуже сильна і важлива розмова. Плюс вона дуже хороша старша сестра: доглядає за всіма іншими, і на неї завжди можна покластися. Вона не просто доглядає за меншими, а й розвиває їх — змалку придумувала їм різні змагання, конкурси, тренінги.
А ще старша донька — дуже підприємлива, що мене дуже дивує, бо я не знаю, в кого вона така. Мабуть, у свою бабусю по мамі, яка є підприємницею. Аліска з маленьких рочків повсякчас організовувала різний дрібний бізнес — то поробки продавала в парку, де ми гуляли, то там само допомагала за гроші чужим мамам у догляді за їхніми дітьми. Щоб вони в цей час могли поспілкуватися між собою і відпочити від своєї малечі. У неї взагалі дуже сильні бізнес-ідеї. Це дуже дивує і захоплює. Бо я позбавлений такого таланту.
Міха
Міха дуже схожий на мене. Він такий козак, боєць, і теж дуже відповідальний. Взагалі відчуває відповідальність за всю родину, так по-чоловічому. Дуже акуратний. Це у нас двох одна риса на всю родину. З нами дуже легко, бо ми прибираємо і самі за собою, і за іншими. Міха змалечку складає іграшки і за собою, і за сестрами.
Також він — дуже завзятий спортсмен. Спочатку займався карате, здобував медалі, потім вмолив віддати його на футбол, бо цікавився ним з двох років. Тепер — капітан своєї команди, найкращий бомбардир. Але завжди страшенно засмучується, коли команда програє, навіть якщо сам він зіграв блискуче і забив у матчі половину голів, а іншу половину — забезпечив. Усе одно: для нього важливий результат! Він, як і я, дуже не любить програвати.
Маша
Маша — дуже цілеспрямована, дуже серйозна і дуже-дуже чарівна дівчинка. Як і всі середні діти, має надзвичайно велике вміння налагоджувати стосунки. Оскільки середні з маленькими мають бути старшими сестрами, а із старшими — молодшими, то в них дуже розвинуте вміння знаходити спільну мову. І Маша в цьому неперевершена! Її всі любили в садочку, а зараз так само дуже люблять у школі.
Маша захоплюється малюванням, навчається в художниці. А також займається танцями. Нещодавно виграла бронзову медаль у своєму першому танцювальному конкурсі. Дуже засмутилася, хотіла навіть викинути нагороду, бо для всіх моїх дітей існує тільки «золото», тільки перемога! Причому це вроджене, ми їх не вчимо цьому. Навпаки, дуже з Марічкою радіємо, коли наші діти взагалі чимось цікавляться.
Катя
Найвеселіше створіння у нашій родині — це молодша Катя. Це суміш гумору, радості і позитивного ставлення до всього. Вона дуже хитра, дуже весела, дуже кумедна, дуже чарівна! І взагалі в неї є інструкція від мене: я не можу на неї сердитися, бо вона за секунду знаходить слова і модель поведінки, які мене обеззброюють. Марічка, коли народилася Катя, прозвала її Бонус, бо вона справді стала як додатковий подарунок усім нам після такої радості з іншими дітьми.
Катя дуже цілеспрямовано займається гімнастикою, вже виграла «золото» на одному змаганні.
І найголовніше, що ще можна сказати про наших дітей: вони існують своєю спільнотою. Я дуже всіх агітую мати не менше трьох дітей. Бо одна дитина — це егоїст і самотня людина, якій не вистачає спілкування, у якої є тільки батьки. Дві дитини постійно борються за контрольну акцію та увагу батьків. А три дитини і більше вже утворюють суспільство, вони розуміють, що треба з кимось хоча би домовитися, щоб було так, як ти хочеш. Тому вони багато що дають один одному, конкурують, допомагають, підтримують, спілкуються. І я дуже радий цьому.
Єдине, через свою роботу я частенько бачу їх уже сплячими, особливо коли парламентський тиждень, голосування, потім фракція... Робота пожирає в мене все життя. І в такий період я — не дуже хороший тато.
Якщо ж у мене вихідний, то ми з великим задоволенням їдемо з дітьми на дачу. Там ми граємо з Міхою в футбол, разом гуляємо, читаємо книжки...»
Монолог депутата записала Ірина ЛЬВОВА.
Фото з архіву народного депутата.
