У програші залишаються споживачі та... постачальники

Виявляється, нові розцінки на блакитне паливо, які почали діяти з травня і стали критичними для споживачів, не задовольняють газівників. Як повідомляють у ПАТ «Хмельницькгаз», теперішня ціна для населення у 6,879 гривні за кубометр і скасування соціальної норми на опалювальний сезон у 1200 кубометрів за ціною в 3,600 гривні за кубометр, що діяла на опалювальний період, не відповідає їх потребам. Там продемонстрували, куди підуть кошти за кожний спалений кубометр.

Монополіст знову виграє

До бюджету як сплата податку на додану вартість буде перераховано 1,15 гривні. Власник ресурсу ПАТ НАК «Нафтогаз України» отримає найбільше — 4,96 гривні. Управлінню магістральних газопроводів за послуги з транспортування газу дістанеться 9 копійок, а ПАТ «Хмельницькгаз» за послуги транспортування розподільними мережами отримає 64 копійки. ТОВ «Хмельницькгаз збут» матиме торгову націнку постачальника у 4 копійки з кожного кубометра газу.
— Збільшивши ціну на газ для населення, уряд перерозподілив кошти виключно на користь компанії-монополіста НАК «Нафтогаз України», а газорозподільні підприємства, які безпосередньо цілодобово та безперебійно обслуговують мільйони українських споживачів, залишив практично без фінансування. Тож на підтримку, проведення цілорічних капітальних ремонтів, модернізацію та цілий комплекс першочергових робіт на газотранспортній системі області, яка функціонує ще з 50—60 років минулого століття, залишається мізер — усього 9,4 відсотка від загального тарифу, — зазначають на підприємстві.
Там ставлять собі резонне запитання: чому, наблизивши ціну на газ до європейських стандартів, левову частку надходжень спрямували на користь монополіста? Адже газорозподільні компанії на свою отриману частку просто не зможуть утримувати в належному технічному стані газотранспортну систему, а значить, гарантувати споживачам безперебійність та безаварійність постачання. Тож нагальні потреби газорозподільних компаній, в тому числі і ПАТ «Хмельницькгаз», залишаються без джерела фінансування. І це попри те, що споживач платитиме практично вдвічі більше. Виходить, що ціна — висока європейська, а безпека — низька вітчизняна? Газівники стверджують: під час цьогорічного опалювального періоду система працювала на межі можливостей. Із виділених на інвестиційну програму 25 мільйонів гривень, яка передбачала ремонт і заміну частини обладнання, компанія змогла освоїти лише сім мільйонів.
Скаржаться і на те, що низький рівень заробітної плати на підприємстві призводить до відпливу кращих спеціалістів із багаторічним стажем.

Економія: чи всім користь?

Проблем обслуговуючому підприємству додає ще й те, що в області останнім часом скочуються обсяги споживання блакитного палива, а відповідно, і надходження за нього падають. Лише за минулий опалюваний сезон область зменшила споживання на шість мільйонів кубометрів. За даними комунальників, різні енергозберігаючі заходи, проведені протягом двох років, знизили використання газу в теплокомунальних підприємствах на 25 відсотків. Показники, безсумнівно, позитивні. Але тішать вони не всіх. А насамперед — газівників, котрі не отримують необхідних для підтримання і розвитку підприємства надходжень. Окрім того, що їхня частка у тарифі з кожним разом стає дедалі меншою, дошкуляють і проблеми з оплатою. Якщо в опалювальний сезон в області було спожито газу більш як на 536,6 мільйона гривень, то виплачено було лише 470 мільйонів. Рівень оплати становив 87,7 відсотка. І хоча з урахуванням різниці в тарифах, заборгованості державного та місцевих бюджетів рівень розрахунків може сягати майже 110 відсотків, проте цих коштів ще потрібно дочекатись.
Натомість загальний борг підприємств комунальної теплоенергетики за спожитий природний газ залишається цілком реальним, і на середину квітня він сягав майже 172 мільйонів гривень. І це ще більше обтяжує ситуацію для газопостачальних підприємств на місцях.

Заплатимо сповна

Не виключено, що саме це змушує їх шукати різні шляхи виходу із кризової ситуації. Причому не всі вони прозорі, відкриті і справедливі стосовно споживача. Зокрема, можна назвати вкрай заплутану ситуацію із платіжками, відсутністю розрахункових книжок абонента, де були б чітко зазначені всі показники лічильника, і звідси — просто масові віртуальні борги, котрі, начебто, на совісті споживачів. Словом, як не змінюються тарифи, а навести порядок у газовій галузі не вдається. І все більше і більше навантаження лягає на тих, хто перебуває у підвалинах цієї газової піраміди.

 

 

Уся газова піраміда вибудувана так, що найбільше отримує монополіст. Саме йому піде левова частка нового тарифу.