Обласна ветеранська організація та низка громадських організацій Волині висловлюють стурбованість щодо подальшої долі Меморіалу Слави в Луцьку. Нещодавно вони прийняли звернення щодо ситуації довкола цього некрополя, де поховані останки майже двох тисяч визволителів області від німецько-фашистських загарбників, до керівників області і Луцька, голови Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича. Текст цього документа за дорученням 19 міськрайонних і 7 колективних осередків підписав голова ради Волинської обласної організації ветеранів України генерал-майор у відставці Олександр Булавін.

 

Не допустити чергових актів вандалізму


— Ми, ветерани та громадські активісти Волині, вкотре звертаємося з приводу загрози знищення священного для жителів області Меморіалу Слави в м. Луцьку, — йдеться у зверненні. — Під приводом реалізації Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» в нашому обласному центрі триває планомірна підготовка до чергового акту історичного вандалізму. Так, попри неодноразові запевнення, що цього не станеться, в квітні була демонтована розташована поруч з меморіалом стела на честь загиблих Героїв Радянського Союзу — захисників і визволителів Волині. А вже напередодні цьогорічного Дня пам’яті та примирення й Дня Перемоги під час прямого ефіру по волинському телебаченню представник Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук заявила, що справді на меморіалі буде проведено подальший демонтаж символіки доби тоталітаризму. Такі дії особи, яка репрезентує в області цю наукову ідеологічну установу, сприймаються не як спроба примирення громадянської спільноти на Волині, а як свідоме розпалювання ще існуючих протиріч, як наруга над світлою пам’яттю десятків тисяч волинян, які загинули в Другій світовій війні, як удар у спину ветеранам.


Падає облицювання, зникають металеві плити


— Відомо, що меморіальний комплекс у Луцьку був споруджений у 1975—1977 роках саме як символ Великої Перемоги над одним із найжорстокіших ворогів усього людства — німецьким фашизмом та в пам’ять про воїнів-героїв, що полягли в боротьбі з ним, — підкреслюється в заяві. — На його території розміщено низку символічних об’єктів — стел та пам’ятників. На братських могилах воїнів були встановлені чавунні плити, на яких вилиті 1810 прізвищ, серед них, зокрема, 10 Героїв Радянського Союзу.


Спорудження меморіалу здійснювалося згідно з постановою Ради Міністрів УРСР. Цей комплекс, як пам’ятка національного значення, був одним із найвеличніших на території України. Проте останніми роками без відповідних рішень уряду цей меморіал- некрополь поступово перетворився на місце розміщення багатьох пам’ятників для вшанування подій різних періодів історії Волині. Поступово зникли і були замінені на гранітні 62 металеві плити на могилах воїнів, не стало 107 бронзових плит зі стели спалених сіл, падають та нищаться гранітні плити з облицювання обеліска, які вже ніхто не відновлює. Навіть під час реставраційних робіт фальсифікувалися написи на окремих стелах. Сьогодні луцька міська влада взагалі має намір перейменувати цей меморіал та позбавити його багатьох символів, що нагадують про період Великої Вітчизняної війни.

Однозначно можна стверджувати, що нині, на догоду окремим політикам, всупереч волі двохсот тисяч членів обласної організації ветеранів України, в Луцьку здійснюються заходи, спрямовані на знищення величного військового некрополя.


Закон передбачає для некрополів винятки


— Проте в згаданому законі про декомунізацію (ст. 4 п. 3) однозначно зазначено, що заборона колишньої символіки «не поширюється на випадки використання символіки на могильних спорудах, розташованих на території місць поховань, місць почесних поховань», — зауважується в заяві. 


— Крім цього, в ст. 1 п. 4 вказано, що «пам’ятники та пам’ятні знаки, пов’язані з опором і вигнанням нацистських окупантів з України... не належать до символіки комуністичного тоталітарного режиму».


 Як вже зазначалося, на території меморіалу знайшли свій вічний спочинок майже дві тисячі воїнів Червоної армії, які переважно загинули під час жорстоких боїв з фашистськими окупантами біля Луцька в лютому—квітні 1944 року. Саме вони ціною власного життя врятували лучан від фашистської чуми. Тому стверджувати, що цей меморіал є лише якимось «символом колишньої тоталітарної системи», можуть лише невігласи від науки або політичні екстремісти, які вкотре за останнє століття прагнуть переписати нашу історію. У зв’язку з цим вимагаємо припинити підготовчі роботи з осквернення Меморіалу Слави в Луцьку, діяти виключно згідно з законами України. Інакше зневажена солдатська кров стане вічною брудною плямою на совісті винних. Щодо нас, то ми залишаємо за собою, як прийнято у демократичному суспільстві, право на акції протесту, — застерігають у прийнятій заяві ветерани.


Уникнути помилок минулих літ


Що ж, із більшістю зауважень ветеранів не можна не погодитися. Прикро, але Меморіал Слави в Луцьку і справді потроху втрачає своє обличчя. Тут з’явилася низка окремих комплексів, які не завжди вписуються в архітектурний ансамбль та не відповідають його призначенню як військового некрополя. Є бажання окремих національних громад виділити себе, встановивши свої пам’ятники, хоч меморіал задумувався як інтернаціональний. До речі, таких історичних прикладів Волинь знає чимало. Зокрема, в кінці проспекту Перемоги в Луцьку до 1950-х років був військовий меморіал часів Першої світової війни, де поруч в могилах лежали воїни російської та австро-німецької армій, що воювали між собою. Чого вартувала лише написана німецькою мовою епітафія на його стелі: «У цих могилах поховано дух відважних, гідних подиву, що радо віддали життя у Великій війні за батьківщину і імператора. Тут в пошані, разом, спочивають колишні вороги. Будьте вічно, благословенні душі». Меморіал знищили, тепер там подвір’я школи № 5 і тренувальний майданчик однієї з пожежних частин міста. Не хотілося, щоб так вчинили і з цим солдатським некрополем. На жаль, робиться все це з якоюсь утаємниченістю, що породжує різні чутки, турбує і так стривожені душі ветеранів. Тож давайте будемо обережними там, де йдеться про пам’ять.


Волинська область.

 

Щораз менше ветеранів приходить на Меморіал Слави — роки беруть своє.


Фото автора.