Народний депутат Віталій Курило вважає, що одна з головних причин —бюрократичний спротив.
Серед важливих питань, які парламентарій вирішує у своєму окрузі, чільне місце посідає адміністративна реформа. На думку Віталія Курила, цей важливий процес пробуксовує не лише на Луганщині, і об’єктивні причини такого становища насамперед пов’язані з бюрократичною системою.
— Образно кажучи, якщо ви стали чиновником, а завтра вам скажуть, що звільняють з роботи, то у будь-якої людини спрацьовує інстинкт самозбереження. Саме цей механізм і включили сьогодні чиновники районних рад та адміністрацій, адже зі створенням громади відпаде потреба в такій управлінській ланці, як район, і нинішні чиновники залишаться без роботи, — пояснює він.
Нещодавно Віталій Курило побував у Польщі, де вивчав досвід із проведення такого реформування. Так от, поляки залишили триступеневу адміністративну систему — гміни, повіти і воєводство, але стверджують, що друга ланка — повіт — не потрібна, бо гальмує процес. Ліквідувати її сьогодні вони не можуть через спротив чиновників, але на завершальному етапі у 2022 році налаштовані повітів таки позбутися. І нам рекомендують під час створення структури краще райони не «ліпити», бо ця ланка просто не потрібна.
— За законом у нас не повинно бути районів, — констатує Віталій Курило. — Та вони хочуть жити, існувати, для чиновників влада стає солодкою і відмовитись від неї важко.
Отже, певною мірою існує бюрократичний спротив, на подолання якого потрібен час. Там, де хотіли створити громаду, — вона вже є. У Новопскові, наприклад, був активний селищний голова минулого скликання, який усе закрутив і добився успіху. У Білокуракиному створили громаду. На жаль, на інших територіях сидять та озираються, щось вичікують. А що? Бюджети в них тепер зросли. Там, де було 100 тисяч гривень, став мільйон. Уже й не хочеться розставатися з цим бюджетом. Та попри все процес реформування — об’єктивний і незворотний. Не може такого бути, що одна частина країни живе за одними законами, друга — за іншими. Все одно процес піде далі.
Коли розмова заходить про адміністративне реформування, часто можна почути, що, мовляв, люди мало поінформовані про цей процес. В. Курило має іншу думку: якщо людина прагне змін, то вона шукає резерви та можливості, а коли чекає з моря погоди, то їй діла ні до чого немає.
— Приміром, у Сватівському районі, — пояснює він, — планують створити три громади — Сватівську, Нижньодуванську та Містківську. Район витягнутий за територією, і згідно із законом тут доцільно створити три громади.
Але мені починають розповідати, що в районі живуть патріоти, а тому вони зроблять усе можливе, щоб район зберігся у тому вигляді, як він є. Я не розумію такого патріотизму. У Старобільському районі можлива й одна громада, але два населені пункти виступили з ініціативою створити дві. Одна з них — села Шульгинка. Зібрали сільських голів і заявили: не хочемо бути під Старобільськом, у нас є шанс зберегти наші села і дати їм друге дихання, новий розвиток. Нині з шульгинцями працюють різні фонди, які прораховують, наскільки ця громада може бути фінансово спроможною, чи може прожити на зароблені кошти, чи вистачатиме їм державних субвенцій? Якщо розрахунки будуть не на користь громади, тоді, певно, Шульгинка «піде під Старобільськ». Це правильний, неформальний підхід. На жаль, інші продовжують чекати з моря погоди...
Луганська область.
