Перш ніж дати оцінку російсько-українським відносинам, буде правильним, якщо розглянемо ці дві держави окремо й визначимо, що таке Україна і що таке Росія. Україна як суверенна держава, не маючи жодних претензій до своїх сусідів, обравши демократичний шлях розвитку, кинулася у цивілізований світ, а саме в Євросоюз, у співдружності з яким вона бачить своє майбутнє. Не будемо давати окрему характеристику народам, що проживають у цих двох державах, тому що серед усіх народів є й хороші люди, і погані. Краще розглянемо режими, що сформувалися у цих двох державах. Росія, а точніше Російська Імперія, побудована на крові мільйонів і мільйонів людських жертв, не може знайти своє місце на цій Землі. Її історія — постійні війни із сусідніми державами. Війна — це її національна ідея, від якої вона не хоче відмовитися, через що прирікає себе на повільну смерть. Росія не хоче, щоб Україна стала динамічною й розвиненою державою, тому що в цьому разі її недальновидна політика, яка веде свої народи до краху, вийде назовні, а це небажано для правлячого режиму на чолі з Путіним. Жорстокість Російського фашизму краще, ніж будь-кому відома Чеченському народу, який за останніх 25 років втратив понад 300 тисяч своїх громадян. Ми впевнені, що у війні, яку веде Росія проти України, Росія зазнає поразки. Результатом цієї поразки стане розпад Російської Імперії, і народи, що насильно утримуються в її просторі, отримають свободу. Тому ми воюємо на боці України проти Росії. Ми знаємо, що перемога України — це наша перемога.
Абу-Бакар ЛАМРОЄВ, боєць Чеченського добровольчого батальйону імені Шейха Мансура.
