Більшості з нас добре відома історія Оксани Нежальської (на знімку), волонтерки з Луганської області, яка минулого літа біля міста Антрацит втратила ногу. Жінка, яка регулярно возила продуктові набори в найвіддаленіші куточки області, відгукувалася на потреби людей похилого віку й переймалася навіть тим, щоб підзарядити мобільні телефони й інші пристрої для людей, які не мали можливості зробити це самостійно. Того фатального дня жінка також везла допомогу в одне з сіл. Машина, в якій вона їхала, натрапила на міну. Оксані ж випало пройти нелегкі випробування, перенести кілька операцій в Україні й за кордоном, тривалий та багатоетапний процес реабілітації та відновлення.

Тепер це усміхнена жінка, яка з особливою радістю розповідає про все те нове, що тепер є в її житті завдяки небайдужим людям — таким як, наприклад, волонтери проекту «Воїну — гідна праця», ГО «Центр зайнятості Вільних людей» (ЦЗВЛ). Завдяки їхній відданості Оксана сьогодні одночасно вивчає англійську та опановує комп’ютер, однак головною новиною і зміною є те, що нині жінка має роботу і відчуває свою суспільну значимість. Працює шифрувальницею аудіозаписів в київській компанії Ekonomіka Communіcatіon Hub. Прийшовши на співбесіду, дещо хвилювалась, але була налаштована рішуче, адже поруч були давні та хороші друзі, які в усьому підтримували. Саме з їхньою допомогою Оксана прискіпливо створювала резюме, готувалася до співбесіди, перебираючи всі можливі питання від потенційних роботодавців, та незмінно опиралася на віру у власні сили. Розказала, що раніше працювала вчителькою, а також про свій волонтерський досвід. Кадровик провела теплу розмову з жінкою, вислухала та дала тестове завдання, в якому не все виявилося таким простим та зрозумілим. Розібратися з програмою їй допомагала Ірина Кривущенко, волонтер ЦЗВЛ. Дівчина провела для Оксани експрес-курс комп’ютерної грамотності та допомогла опанувати сліпий десятипальцевий метод друку. «Іра — розумничка, усе пояснила, показала, сказала звертатися, якщо буде потрібна допомога», — так про волонтерку відгукується Оксана. За кілька днів тестове завдання було готове, і Оксану взяли на роботу.

«Маруся дає мені завдання, і я рада, що вона задоволена моєю роботою», — розповідає Оксана Нежальська про співробітницю Ekonomіka Communіcatіon Hub Марусю Маруженко, яка, окрім всього, також є волонтеркою ЦЗВЛ. Оксана з великою радістю та захопленням прослуховує аудіозаписи, уважно вслухається в темп, ритм і мелодику мовлення кожної людини. «Хтось дуже швидко розмовляє і нерозбірливо, за мовленням такої людини встигнути дуже важко, а в когось голос настільки приємний і милозвучний, що часом забуваєш, що це потрібно розшифровувати, і просто слухаєш». Особливо запам’яталось жінці інтерв’ю зі Світланою Алексієвич, лауреаткою Нобелівської премії з Білорусі, яка на початку квітня прочитала лекцію в Києві. «Ця жінка настільки сильна духом і словом, що її розповіді сильно надихнули мене. Дуже рада від того, що можу, хоч і не безпосередньо, але долучатися до розмов з такими видатними людьми», — ділиться Оксана.

Звісно, вільного часу, який Оксана приділяє власному проекту, стало менше, але враження, якими радо ділиться жінка, того варті. «Мені подобається, що моя робота потрібна, що до її результатів не має зауважень і що мені за неї щиро дякують», — продовжує Оксана Нежальська.

Нині однією з проблем, про яку розповідає співрозмовниця, сміючись у слухавку, є недостатність часу для реалізації усіх її ідей. Тепер думки спрямовані на реалізацію туристичного проекту, нові знання, людей, яким вона хоче допомогти чи яких могла б надихнути. «Я немов пасажир, який застрибає до останнього вагона, — каже вона. — Але все відбувається вчасно.