Сьогодні минає два роки, як під час позачергових виборів Президентом України було обрано Петра Порошенка. 


Насамперед маємо зазначити, що війна змусила Президента та Головнокомандувача спрямувати великі зусилля на відновлення та модернізацію Збройних Сил України. Тож, наприклад, якщо на початку російської агресії наші військові могли лише мріяти про сучасну розвідувальну техніку, то сьогодні українська оборонна промисловість уже освоїла випуск безпілотників. Так само значно підвищено грошове забезпечення військовослужбовців. І хоча до обіцяного під час передвиборної кампанії розміру ще далеко, проте мінімальні 


7 тисяч гривень — це значний крок уперед. Нещодавно Рада національної безпеки і оборони України схвалила Стратегічний оборонний бюлетень, що визначає основні завдання і напрями реформування оборонної сфери України та системи управління Збройними Силами відповідно до стандартів НАТО. Проте перспективи подолання російської агресії відтерміновані.


Однак Мінські угоди дали змогу українській дипломатії залучити до проукраїнської коаліції провідні держави та домогтися запровадження і кількаразового продовження санкцій проти Російської Федерації.


До речі, питання визволення АРК Крим було виведено за межі мінського процесу. Громадянська блокада спочатку поставок продукції, а згодом і електроенергії знову привернула міжнародну увагу до кримського питання. Утім, можна погодитися з думкою, що активісти діяли не без підтримки влади.


Оцінюючи перспективи отримання безвізового режиму з ЄС, П. Порошенко розраховував, що цього вдасться домогтися впродовж першого року його президентства, а до кінця повноважень розпочати переговори про повноцінне членство України в Європейському Союзі. Наразі вже минуло два роки. І хоча Україна повністю виконала свої зобов’язання в частині лібералізації візового режиму, досі ніхто з певністю не може стверджувати, що євробюрократи не знайдуть ще якихось причин для затягування з ухваленням цього рішення. У цій ситуації навряд чи можна розраховувати на реалізацію другої частини обіцянки — початок переговорів про повноцінне членство в ЄС. Водночас не забуваймо: два роки тому Україна лише намагалася підписати угоди про асоціацію та про зону вільної торгівлі з ЄС.


Не менш складні були завдання на внутрішній арені. Анонсуючи повне перезавантаження влади, П. Порошенко пообіцяв докласти всіх зусиль, щоб до кінця 2014 року відбулися дострокові парламентські вибори суто на пропорційній основі за відкритими списками. Як ми знаємо, цього не сталося, і новий склад Верховної Ради було сформовано на основі мажоритарно-пропорційної системи. 


Після ухвалення змін до Основного Закону в першому читанні, які не було підтримано трьома фракціями попередньої коаліції, досить важко розраховувати на 300 голосів у парламенті за їхнє остаточне схвалення. 


Оглядаючи реформування правоохоронної системи, бачимо: поки що найбільші зміни зачепили Міністерство внутрішніх справ, зокрема, було створено Національну поліцію. А от стосовно судової реформи та реформи органів прокуратури, то фактично ми й далі перебуваємо на початку шляху. Щоправда, зміни до Конституції в частині судової реформи ще мають непогані шанси набрати в парламенті 300 голосів, але часу втрачено надто багато. Як, зрештою, призначення Юрія Луценка Генеральним прокурором для Президента є мало не останнім шансом довести, що він має тверді наміри побороти корупцію. 

 

7 червня 2014 року. Церемонія інавгурації новообраного Президента України Петра Порошенка.

 

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.