Андрій ШАПОВАЛОВ показує нагороду і не може приховати своїх почуттів: це водночас і радість, і гордість. Вони зрозумілі. Ще рік тому Луганське обласне телебачення починало своє відновлення лише з документа, що засвідчував його офіційну реєстрацію, а сьогодні луганські медійники названі кращими в Україні. Це засвідчив другий Всеукраїнський конкурс "Кобзар єднає Україну", який днями провела НТКУ. Організатори конкурсу вважають, що Тарас Шевченко -- чи не головна, а, можливо, і єдина особистість, велична постать, навколо якої можна об'єднати країну.
На знімку:
керівник Луганської обласної телерадіокомпанії Андрій ШАПОВАЛОВ.
Луганчани привезли на огляд п'ять робіт, дві з яких підготували журналісти обласного радіо, три -- телевізійники, а повезли додому чотири нагороди, головна з яких Гран-прі. Фільму "Боротьба за Щастя" члени журі віддали головний приз без будь-яких суперечок. Чим же він їх підкорив?
-- Це дивовижна історія про одну сім'ю з міста Щастя, яка бореться за своє щастя, -- пояснює Андрій Шаповалов і вибачається за такий оксюморон. -- Про батька та двох його синів, які перебувають на лінії фронту, про їхню любов до батьківщини. Не ту, "показушну", а справжню, коли людина готова пожертвувати собою в ім'я свободи людей, готова вмерти, але не поступитись своїми принципами. А головним девізом героя фільму є рядки вірша Кобзаря "Борітеся -- поборете".
Отже, колектив Луганської обласної державної телерадіокомпанії відкрив рахунок нагородам за творчу роботу. Для нього це дуже важливо, адже свою діяльність у Сєверодонецьку компанії довелося починати з нуля. Вся база залишилась в окупованому російськими найманцями Луганську, і певний час територія області, підконтрольна українській владі, жила без обласного радіо та телебачення. Андрій Шаповалов, як і десятки патріотично налаштованих луганських журналістів, вимушений був залишити рідну домівку і переїхати з сім'єю в інший регіон. Але щойно тодішній керівник обласної ВЦА Геннадій МОСКАЛЬ запропонував йому повернутися і розпочати створювати компанію, -- повернувся і почав збирати колектив. Основний кістяк журналістів -- переселенці, колишні працівники компанії, частина -- місцеві телевізійники, дехто прийшов, не маючи професії, і його довелось вчити. Компанія і до сьогодні переживає великі технічні, фінансові, кадрові, врешті суто людські труднощі, але, попри всі ці проблеми, Андрію Шаповалову, як керівнику, вдалося створити в колективі творчу атмосферу і взаємовиручку. Тримаючи в руках нагороди, він згадує, як буквально через тиждень після створення компанії, коли ще не було постійного ефіру, його журналісти знімали фільм про австрійського диригента Курта ШМІДА, який приїхав до Сєверодонецька, щоб допомогти у становленні Луганського симфонічного оркестру. Так само, як і більшість обласних структур, він створювався заново. Фільм називався "Мелодія з попелу" і тривав всього шість хвилин майже без тексту. Але якою красномовною була музика! Так, щоб твій інформаційний продукт, твій творчий доробок зачепив серця людей, потрібен не тільки професіоналізм. Тему треба пережити, вистраждати, врешті показати свій оголений нерв. І тільки тоді твоя робота візьме за живе. Саме таким підходом і можна пояснити успіхи луганських теле- і радіожурналістів.
-- Якось мені на очі потрапив такий вислів: "У нас вишиванка під шкірою і тому її не видно, але під шкірою вона ближче до серця". Це, певно, про нас, -- додає Шаповалов.
Павло ВОРОНЦОВ.
Фото автора.
Луганська область.
