Херсонські науковці стривожені: з полів на півдні України щезає культурна рослина, яка є запорукою збереження родючості ґрунтів. Це звичайна люцерна, що раніше йшла на корм худобі, а після її масового вирізання стала "непотрібною". Дедалі більше ділянок, де люцерну вирощували, відводять під соняшник та ріпак, і в чомусь аграріїв можна зрозуміти -- ці культури забезпечують найвищий прибуток, а на люцерну попит низький. От тільки в довготерміновій перспективі "люцерновий геноцид" знищує і саму основу рільництва, переконують експерти.
-- Ще в 1998 році люцерна займала на Херсонщині 200 тисяч гектарів площ. Нині -- вдесятеро менше. Між тим сьогодні орендарі й фермери на цьому виграють, а завтра будуть втрачати, -- пояснює завідувачка відділу селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН України (Херсон), кандидат сільськогосподарських наук Олена ТИЩЕНКО. -- Адже в люцерні важливі не тільки "вершки", а й корінці. Після викошування її коренева система залишається в землі, і цих залишків набирається 16--20 тонн на гектар. А в них -- такі поживні речовини, як азот, фосфор, калій тощо. Тільки азоту люцерна залишає 2,4--2,5 центнера на гектар, а це дорівнює 7--8 центнерам аміачної селітри. Тож підживлювати озимі наступної весни краще в природний спосіб, аніж "хімією"! Окрім того, добрива нині недешеві.
Цьогоріч в Інституті зрошуваного землеробства завершили роботу над новим унікальним сортом люцерни "анжеліка". Його період вегетації закінчується на місяць пізніше, ніж в інших сортів, тому зеленої маси з нього можна отримати більше. Херсонські селекціонери дуже хотіли б, аби новітня "маркіза янголів" з'явилася і на українських полях, стимулюючи їх родючість, і залишаючись "гарантом" того, що всі ми й на майбутнє будемо з хлібом. Та чи вистачить у виробників для цього далекоглядності й елементарних агрономічних знань? Питання, як то кажуть, відкрите.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ.
Херсонська область.
.jpg)
