Сьогодні нам ще рано вихвалятися здобутками у сфері енергозбереження. Немає їх. А все через істотне збільшення енергоємності вітчизняної економіки! Навіть порівняно з 1990—1991 роками, не кажучи вже про порівняння з Європою, якій ми поступаємося в рази. Трохи кращими за роки незалежності стали показники з екології, але не завдяки зусиллям влади та суспільства, а внаслідок зменшення обсягів виробництва. Утім, нині не так важливо розібратися із запитаннями «Хто винен?» і «Як це сталося?», як відповісти на інше: «Що робити?».

Короткий екскурс в недалеке минуле

Після прийняття в 1994 році Закону України «Про енергозбереження» було створено основні інституції в цій сфері: Держкоменергозбереження (нині — Держенергоефективності — ДЕЕ), Державна інспекція з енергозбереження, що мала здійснювати контроль за ефективним використанням паливно-енергетичних ресурсів, однак була ліквідована; та Центральна група енергоаудиту при ДЕЕ, що мала б опікуватися власне питаннями енерго-аудиту. Нагадаю: влітку минулого року всю систему енергоаудиту в Україні скасовано. Чи не найважливішим завданням ДЕЕ було розроблення та реалізація державної політики в сфері енергозбереження, насамперед законодавчих та нормативних актів, зокрема державних стандартів. Проте за відсутності відповідних законодавчих норм усі вітчизняні стандарти мають рекомендаційний характер, а тому проблем енергозбереження аж ніяк не розв’язують.

Багаторазові спроби просування законодавства в цій сфері руйнувалися після чергових парламентських та президентських виборів. Практично щоразу законо-творення в галузі енергозбереження починалося з чистої сторінки. Державна інспекція з енергозбереження, що впродовж багатьох років мала опікуватися контролем за дотриманням виконання державної політики в цій сфері, обмежувалася штрафами, тобто фактично була «батогом», а окремі працівники інколи цим зловживали, що значною мірою й зумовило припинення її існування. На жаль, «коржик» — економічне стимулювання реалізації політики енергозбереження, економічний механізм — відсутній і донині.

На нашу думку, Україна, що прагне до євроспільноти, мала б дотримуватися саме європейських вимог, зокрема, імплементувати Директиву 2012/27/ЕС «Про енергетичну ефективність». У цьому контексті став би в пригоді проект закону України «Про енергетичний аудит», який розробляють у Верховній Раді.

Чому «в них» краще?

Перші енергоаудити було зроблено зарубіжними фахівцями для найбільших металургійних підприємств Росії та України ще на початку 90-х років минулого століття. Рекомендації мали простий, недисконтований період окупності 9—11 років, що навіть за наявності «дешевих» грошей навряд чи можна вважати прийнятним. Так, «найкраща» рекомендація полягала в заміні мартенів на конвертери — про це йшлося на уроках хімії ще в 6-му класі радянської школи на початку 70-х років минулого століття. У подальшому енергоаудити почали проводити більш кваліфіковані зарубіжні фахівці за програмами західної технічної допомоги Україні. Період окупності енергоощадних заходів зменшився до 4—5 років, але все одно: це — багато. Найчастіше рекомендації стосувалися застосування енергоефективного обладнання зарубіжних виробників.

Хоч би що там казали «фахівці» від енергозбереження, але у сфері енерго-аудиту ми не пасемо задніх. Так, на відміну від багатьох зарубіжних колег, кращі вітчизняні енергоаудитори розробляють безвитратні організаційні заходи. Найкращий підтверджений вітчизняний досвід — понад 36 відсотків для одного з вітчизняних гірничо-збагачувальних комбінатів. Сьогодні для будь-якого великого підприємства можна забезпечити розроблення таких заходів на рівні щонайменше 3—5 відсотків. Порахуйте, скільки це буде в масштабах країни!?

Не менш цікаві можливості може дати проведення аналізу питомого енергоспоживання залежно від обсягів виробництва або температури довкілля під час проведення енергоаудиту. Так, завдяки такому аналізу було підтверджено крадіжки дизельного палива на величезні суми для одного великого підприємства.

Зазначені підходи можна використовувати під час розроблення програм енергозбереження, енергетичних стратегій, енергетичних планів та планів дій з енергоефективності в масштабах міста, галузі, держави. Єдине, що слід враховувати, — впродовж найближчих років за відсутності в держави «дешевих» грошей (до 5—10 відсотків на рік) приймати до реалізації лише такі проекти, що мають період окупності до 1—2 років. Автор не є противником проектів термомодернізації будівель, адже період окупності таких заходів може перевищувати 5—8 років. Тут необхідно правильно рахувати — враховувати всі чинники — та залучати кваліфікованих фахівців.

Отже, енергоаудит є важливим інструментом у сфері енергозбереження, і держава має ним опікуватися. Вагомі спроби повернення держави до питань енерго-аудиту було зроблено на початку цього року, коли Держенергоефективності створило відповідну робочу групу. Важливо, щоб усе не закінчилося лише розмовами. Спільними зусиллями держави та професійного середовища ми досягнемо бажаних результатів. І маємо шанс як не обігнати, то щонайменше зрівнятися з нашими європейськими партнерами.

Володимир МАМАЛИГА, кандидат технічних наук, доцент, магістр бізнес-адміністрування, сертифікований енергоменеджер.

ТИМ ЧАСОМ

У Києві відбувся семінар «На шляху імплементації європейської директиви з енергоефективності в Україні». Вітаючи учасників, голова Держенерго-ефективності Сергій Савчук відзначив важливість тісного співробітництва України з ЄС у напрямі розвитку сфери енергоефективності: «Важко пере-оцінити роль європейських партнерів, які не лише підтримують ініціативи України у цій сфері, а й надають допомогу для їх реалізації, сприяють гармонізації українського законодавства до європейського, діляться своїми досвідом та знаннями».

Під час виступу голова Держенергоефективності охарактеризував стан імплементації низки директив ЄС у сфері енергоефективності. Зокрема, він повідомив, що на виконання Директиви 2006/32/ЄC минулого року прийнято Національний план дій з енергоефективності до 2020 року. План дасть змогу впровадити в Україні європейську практику планування та прогнозування розвитку енергетики, реалізації політики підвищення енергоефективності.

«Мета плану — досягти у 2020 році зменшення середнього показника кінцевого енергоспоживання на 9 відсотків», — зауважив доповідач та пояснив, що для цього передбачено реалізацію низки заходів у чотирьох секторах: житловому, промисловому, транспортному та у сфері послуг.

Сергій Савчук також поінформував про законопроекти, над якими працюють в агентстві та прийняття яких є пріоритетним у цьому році. Перший із них — це законопроект про енергоефективність будівель, розроблений відповідно до Директиви 2010/31/ЄС. Саме цим проектом закону передбачається запровадження в Україні сертифікації енергетичної ефективності будівель. На стадії розробки перебуває базовий законопроект у сфері енергоефективності, покликаний імплементувати вимоги Директиви 2012/27/ЄС. Законо-проект визначатиме основні інструменти досягнення національних цілей з енергоефективності.

«Однією з ключових вимог європейського законодавства у сфері енергоефективності є забезпечення повного обліку енергетичних ресурсів. Для цього агентство вже розробило законопроект про комерційний облік тепла і води. Пріоритетом нашої діяльності у 2016 році є прийняття цих законопроектів. Для досягнення успішного результату плануємо посилити координацію дій усіх зацікавлених сторін під час опрацювання та узгодження проектів», — підкреслив голова агентства.

Про необхідність прийняття цих законопроектів в Україні сказав і Вальтер Треттон, керівник відділу програм допомоги «Енергетика, транспорт та навколишнє середовище» Представництва ЄС в Україні. Він висловив задоволення останніми ініціативами уряду Україні, зокрема розвитком програми «теплих кредитів».

Про особливості реалізації політики енергоефективності в ЄС розповів Пол Ходсон, керівник департаменту з питань енергоефективності Європейської Комісії. За його словами, у 2020 році ЄС планує досягти зменшення кінцевого енергоспоживання в розмірі 20 відсотків, а в 2030-му — 27. Про результативність дій у цьому напрямі свідчить статистика. Так, сучасні будинки в ЄС споживають енергії на 40 відсотків менше, ніж будівлі, зведені 20 років тому. «З 2006 року, в ЄС спостерігається істотне зниження рівня енергоспоживання, хоча ВВП зростає. Ми досягли так званого декаплінгу», — зауважив він.

Семінар став інструментом технічної допомоги та обміну інформацією. У рамках заходу своїми знаннями та ноу-хау поділилися експерти з різних країн ЄС: Великобританії, Хорватії, Польщі, Литви, Італії, Данії, Австрії. У ньому взяли участь понад 60 представників профільних міністерств та відомств, експертів та науковців. Протягом двох днів вони вивчали європейський досвід підвищення енергоефективності в різних секторах економіки.

Вл. інф.