Це, до речі, не перше увіковічення міського голови Олександрівська (1901--1911, 1916--1917 років) на батьківщині Дніпрогесу. Віднедавна запорізька вулиця Копьонкіна стала вулицею Фелікса Мовчановського. Цей харківський дворянин свого часу відзначився в дореволюційному Олександрівську (так до 1921 року називалось Запоріжжя) своєю благодійністю. Хоча допомагав він місту не лише грошима, а й збудованими за власний кошт приміщеннями.
Мовчановський провів справжню комунальну революцію в Олександрівську. Його заслуга, що в занедбаному повітовому містечку з'явилися електростанція, водогін та водовідвід, приміщення банку та жіночої гімназії, було вимощено брущаткою вулиці. Особливо відзначають появу в Олександрівську першої в Імперії школи для глухонімих. А далі процитуємо "Вікіпедію": "Школа (у двох кілометрах від міста) мала свою залізничну гілку, власні електростанцію, водовідвід, систему центрального опалювання, лікарню, аптеку, друкарню, завод сільськогосподарських машин, церкву (служба священика дублювалася на мові жестів). Одночасно з освітою діти отримували й основи знань по роботі на землі. В Євпаторії у школи був власний санаторій".
68-річний Мовчановський помер у 1921 році в Єкатеринославі від тифу, і лише стараннями сучасних запорізьких вчених-істориків його добре ім'я було повернуте Запоріжжю.
Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
