Глава МВС Німеччини Томас де Мезьєр у суботньому інтерв’ю газетам видавничого дому Funke Medіengruppe заявив, що з початку року в країні зафіксовано понад 1100 злочинів, скоєних проти мігрантів. Кількість нападів на біженців, згідно з даними за такий само період 2015-го, зросла. Із січня 2016 року скоєно 449 нападів на притулки для них і понад 650 злочинів — за їх межами, причому майже 100 — із застосуванням насилля. За словами Мезьєра, значна кількість підозрюваних мешкали в районах, де розташовані центри для мігрантів. Він також зазначив, що скоєння злочинів тими, хто досі не потрапляв у кримінальні зведення, є серйозним «приводом для занепокоєння».

 

Заява глави внутрішнього відомства Німеччини про зростання злочинності в зв’язку з мігрантами — мало не перша, що вийшла від влади. Досі урядовці, закликаючи співгромадян виявляти гостинність до мігрантів, здебільшого вдавали, ніби проблем кримінального характеру з ними не виникає, хоча це не так. Тут існує чимало причин, серед них і те, що ці люди прибули до ФРН зі світу з іншою культурою, державними устроями та іншими суспільною мораллю. І адаптуватися в нове життя блискавично вони неспроможні. Тому часто їхня поведінка викликає роздратування, а то й неприязнь у громадян Німеччини.


Крім того, «гостинність» потребує чималих фінансів — із коштів німецьких платників податків, чимало з яких і самі не дуже жирують. У країні є проблеми з рівнем охорони здоров’я, освіти, безробіттям, на що теж бракує грошей. А суспільство змушене ділитися з мігрантами, на що спрямовуються мільйони й мільйони євро. Приміром, вартість житла для біженців за останні 5 років, за державною статистикою, зросла з 2 до 95 мільйонів євро, втім, ця цифра уже застаріла.


Але й цих грошей бракує, тому уряд планує значно збільшити фінансування уже найближчими днями. Та поки що більшість біженців мешкає у наметових містечках в антисанітарних умовах. Також значну їх кількість розселяють у школах, лікарнях, приміщеннях пожежної охорони, складах, котрі досі не використовувалися. Крім того, утримання, приміром, одного неповнолітнього біженця обходиться державі в 60 тисяч євро на рік, дорослого — не набагато менше. В цю суму входять не лише гроші, які вони одержують на руки, а й безплатні лікування, житло, робота тисяч і тисяч опікунів, чиновників. А також пожежників і поліції, котрі постійно чергують біля гуртожитків прибульців, оскільки рідко який день тут минає без бійок, підпалів, зґвалтування своїх же співвітчизників. Про крадіжки годі казати.


Тому чимало німецьких громадян протестують проти такого сусідства. І не тільки на словах. Таких невдоволених і влада, і німецька офіційна преса та ліві партії уже затаврували обвинуваченнями у «нацизмі» та «расизмі».


Цікаво: у Німеччині, котра декларує свою розвинуту демократію, досі не повідомлялося, що стосовно питання прийняття чи не-прийняття біженців не проводяться опитування громадської думки. Зрештою у людей, котрих у такий спосіб «ущільнюють», не запитують, чи вони, власне, бажають цього...


Натомість урядовці та чиновники всіх рангів зі ЗМІ пропагують «людинолюбство» — звісно, не за власний рахунок, а за кошти платників податків. І ніде немає повідомлень, щоб хтось із них поселив у себе в домі чи в квартирі біженців із Сирії, Лівану, інших країн. А от звинувачень у нацизмі тих, хто ставить під сумнів таку політику уряду, більш ніж достатньо. Так, справді, ті, хто скоює злочини на ґрунті нацизму, мають бути засуджені. Але викликає подив те, що в Німеччині, де з пелюшок виховується антирасизм, їх раптом з’явилася така величезна кількість? Можливо, річ не в «нацизмі», а лише в намаганні уряду перетворити країну на соціалістичний гуртожиток? Адже німецькі можновладці визнають, що до країни прямують не лише ті, хто постраждав від війни, а й ті, кого з дому жене бідність?


Відомо ж, що дія викликає і протидію. А чи є гарантія, що у відповідь на підпали своїх жител німцями, біженці не почнуть підпалювати помешкання тих, хто їх прихистив, запустивши спіраль насилля?


Тим часом експерти звертають увагу на таку деталь: якби Європа, зокрема ФРН, не брали до себе біженців, то, можливо, тисячі їх не потонули б у морі, бо кидатися у його хвилі не було б жодного резону.

Берлін.

 

Для довідки

 

У ФРН українських біженців налічуються одиниці. 2015 року з проханням про надання притулку до німецьких властей звернулося 4658 громадян України.

Позитивну відповідь одержали лише 54 особи.