Якщо Тобі знов буде
одиноко...
Я Тебе, Милий, обніму...
За Тебе щастя я у Бога
попрошу...
Я знаю, Ти далеко,
десь в окопі...
Сира земля і холод, і туга...
Я прихилю Тобі все Небо
і всі квіти...
І пташкою у небо полечу...
І що писати Тобі —
я не знаю...
Я тільки хочу, щоб Ти
був живий...
Сльозу я свою часто
витираю...
І тихо прошу Бога:
«Пожалій...»
Світлана ЧАРУК, художник.
Одеса.
