«Мила моя Мамо...
Прости мене за все...
Життя своє згадав я... 
як добре нам було...
Копав я криниченьку, 
напитися води...
Як Ти там, мила Ненько?
Прости мене, прости...
Якби Ти була знала, 
як тяжко нам було...
Сльозою б витирала 
посивіле чоло...
І так болять вже руки 
тримати автомат...
Прости мене рідненька... 
вже чути сильний град...
Передавай там Галі, 
що я Її люблю...
Не встиг Їй це сказати...
 і витер я сльозу...
Ти часто мені снишся... 
як разом ми в садку...
Підбілюєм дерева... 
як сильно я тужу...
Якби Ти, Мамо, знала, 
що піду на війну...
Квітів би не сіяла... 
які я так люблю...
За щастя України 
віддам своє життя... 
Вмирати мені страшно... 
пора ж ще не прийшла...
Тут солов’ї співають... 
і сонце світить нам...
Я миру всім бажаю...
Люблю Вас... Ваш Роман...»