Сьогодні в залі пленарних засідань Верховної Ради України відбудуться парламентські слухання на тему: «Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення». Серед запрошених — галузева делегація з Прикарпаття. Обговорити сьогодення та майбутнє професійної освіти, її місце в загальнонаціональному навчальному процесі та висловити свої пропозиції прибув до столиці і член всеукраїнської Асоціації вищих навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації, заступник голови ради директорів коледжів краю, депутат міської ради п’яти скликань, директор Івано-Франківського базового медичного коледжу Володимир Стасюк (на знімку).
Свого часу Володимир Васильович і сам навчався в цьому навчальному закладі і ось уже 21 рік його очолює. Досвід лікаря та директора доповнює й управлінська практика. На початку 90-х років пан Стасюк понад чотири роки керував обласним відділом охорони здоров’я, тож на специфіку навчання майбутніх лікарів та потребу медичних кадрів має свою напрацьовану роками точку зору, яка сьогодні перегукується з думками директорів мало не всіх 110 медколеджів країни. Напередодні поїздки до Києва фахівець поділився із читачами «Голосу України» професійним баченням реформування освітньої галузі. Мовилося, зокрема, про деякі суперечності у прийнятому два роки тому Законі України «Про вищу освіту», в якому також ідеться про подальшу долю нинішніх молодших спеціалістів (так званий перший рівень акредитації колишньої вищої освіти) і який, отже, безпосередньо стосується навчального процесу нинішніх коледжів, технікумів та училищ. Зокрема, аналізуючи прикінцеві та перехідні положення документа, В. Стасюк зауважує, що нинішні дипломи молодших спеціалістів прирівнюватимуться до дипломів молодших бакалаврів.
— Тому виникає логічне запитання, — продовжує далі мій співрозмовник, — як їх можна ставити в один ряд, якщо сьогодні молодший, до прикладу, медичний спеціаліст вчиться на базі повної загальної середньої освіти 3 роки (180 кредитів ЕСТS), а майбутній молодший бакалавр — 1,5—2 роки (90—120 кредитів ЕСТS)? З другого боку, закон залишає в системі освіти освітньо-кваліфікаційні рівні «молодший спеціаліст» (професійно-технічна освіта) і «молодший бакалавр» (вища освіта, короткий цикл), які вже не є рівнозначними. Логічного пояснення цьому, як на мене, немає, оскільки незрозуміло, навіщо залишати «молодшого спеціаліста», якщо в системі освіти поняття спеціаліста взагалі не буде. Незрозумілі також трактування і самих рівнів вищої школи: початковий — молодший бакалавр, перший — бакалавр, другий — магістр і т. д. Але ж початковий — це і є перший, і навпаки. Відповідно до того закону, як уже зазначалося, дипломи молодших спеціалістів, яких нині готують у коледжах, буде прирівняно до дипломів молодших бакалаврів. Натомість у згаданому законі залишається освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» (у професійно-технічній освіті), тобто відрізняється, а не прирівнюється. Складається абсурдна ситуації, коли на ринку праці одночасно циркулюватимуть колишні дипломи «молодших спеціалістів», які прирівняні до «молодших бакалаврів», і дипломи майбутніх «молодших спеціалістів» профтехосвіти, які відрізняються від дипломів «молодших бакалаврів».
Хочу також нагадати, що за часів радянської імперії, попри ідеологічну зашореність, мирно уживалися вища освіта, середня спеціальна (нинішні коледжі, технікуми) і професійно-технічна. На початку 90-х років минулого століття середня спеціальна освіта стала вищою, так званий перший рівень акредитації, і це не зовсім себе виправдало. Бо навіть нинішня університетська освіта не всюди і не завжди «дотягує» до рівня вищої, не кажучи вже про коледжну освіту. Здоровий глузд, який керується інтересами держави та бажанням готувати кваліфіковані кадри, підказує, що слід повернутися до колишньої трирівневої системи післяшкільної освіти: вищої («бакалавр» і «магістр»), середньої спеціальної («молодший бакалавр», якого слід термінами навчання підтягнути до нинішнього «молодшого спеціаліста») та професійно-технічної. Якщо це вже неможливо чи хтось не хоче повертатися до колишнього поділу освіти, то принаймні профтехосвіту розділити на дві складові: першу за сучасним тлумаченням назвати вищою професійною з підготовки молодшого бакалавра, а другу так і залишити професійно-технічною. Практична реалізація викладеного дасть змогу кожному рівню післяшкільної освіти займатися своєю справою. Бо ми вже маємо сумний досвід, коли в багатьох університетах, які здійснюють також підготовку молодших спеціалістів, істотно впала якість підготовки майбутніх фахівців із повною вищою освітою. Отож було б логічно, щоб коледжі, які готують молодших спеціалістів, у майбутньому автоматично, без додаткового ліцензування, перейшли на підготовку молодших бакалаврів. Адже у світі відлік вищої освіти починають з бакалавра — це перший рівень вищої освіти. Незрозуміло, чому розробники закону не зафіксували в документі саме це положення. Тоді б «молодший бакалавр» автоматично замінив би нинішнього молодшого спеціаліста і впевнено зайняв би нішу так званої доуніверситетської освіти.
До слова. Три місяці тому мій співрозмовник направив у МОЗ України листа, де виклав свої міркування та застереження щодо проблем вітчизняної медичної освіти. Так само двічі протягом весни депутатам Верховної Ради України — членам Комітету з питань науки і освіти було адресовано звернення педагогічної ради Івано-Франківського базового медичного коледжу щодо освітянських проблем, вивчення та врахування альтернативних адекватних пропозицій, від яких залежить розвиток освіти в Україні, зокрема й тих, які стосуються навчання у коледжах. Ні від урядовців, ні від народних депутатів відповіді не надійшло. Можливо, на пленарних слуханнях Володимир Васильович та його колеги, які прибули з різних областей України, донесуть свої пропозиції, які будуть почуті експертами, та отримають відповіді на свої запитання.
Івано-Франківська область.
Фото з архіву коледжу.
