На це налаштовує колектив молодий директор державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» Василь Кий

«Наші ліси — зелені легені Ужгорода»

— Державне підприємство «Ужгородське лісове господарство» («Ужліс») — єдине із сімнадцяти в області, де частина лісів головного користування становить найменший об’єм — п’ять тисяч гектарів у буковому господарстві. Це трохи менш як третина з усіх сімнадцяти тисяч гектарів підприємства. На дев’яносто відсотків наші ліси охоронні — водозахисні, рекреаційно-оздоровчі, природо- й історико-культурного значення. Тому до них застосовується спеціальний режим господарювання: проводяться лише санітарні й рубки догляду та заходи підвищеного естетичного вигляду. Адже навколо міста Ужгорода в радіусі десяти кілометрів виділена спеціальна рекреаційна зона, яка посідає вагоме місце в оздоровленні населення найзахіднішого обласного центру України. У місті й навколишніх селах найбільш заселена частина краю — на квадратному кілометрі проживають сто сорок людей. Тож лише десять відсотків лісів — експлуатаційні, — розповідає директор. — Тому пріоритетні напрями нашої діяльності залишаються незмінними: відновлення, підвищення продуктивності лісів; створення насаджень технічно цінних порід; збереження та посилення їх захисних властивостей. Звичайно, охорона від незаконних рубок, пошкоджень, пожеж, хвороб та шкідників — також на контролі, як і ведення мисливського господарства та збільшення звірини в лісі. Це для нас особливо важливо. Тому про лісових мешканців дбаємо цілий рік. Буваючи в лісах нашого господарства, побачите годівниці для оленів і диких кіз, засіяні зерновими у віддалених місцинах плантації для диких свиней. Ми заготовляємо на зиму корми, дбаємо про пташок... Це наша копітка повсякденна й воднораз пріоритетна робота.

Весняні роботи завжди важливі й необхідні

— Безумовно, у лісівників, як і в хліборобів, весна рік годує. Щороку навесні висаджуємо молоді деревцята в рамках акції «Майбутнє лісу — у твоїх руках», яка проводиться в усіх лісогосподарствах України і традиційно стартує 21 березня, коли в усьому світі відзначається Міжнародний день лісу, започаткований у 1971 році ООН.

Уже тоді екологи і науковці світу бачили, що зменшення лісів на планеті триває катастрофічними темпами. І щодалі на всіх континентах спостерігаємо: скорочення площі лісових масивів призводить до незворотних негативних наслідків, які, на жаль, несуть глобальні ризики для довкілля і життєдіяльності всього людства. Причиною цього є розвиток технічного та економічного прогресу людства, зростання кількості населення на планеті та потреба у збільшенні територій. Ліси гинуть від пожеж, незаконної вирубки, природних катастроф, впливу комах-шкідників, хвороб та інших причин.

У свою чергу Ужгородський лісгосп запрошує на весняне садіння лісу представників влади, творчих спілок, тих фірм, які переробляють деревину, журналістів, правоохоронців, щоб через цих людей привернути увагу всього населення й розповісти про проблеми й показати, як працюємо в лісі, як його відновлюємо. Безумовно, мені приємно, що єпископи мукачівських православної і греко-католицької єпархій Феодор і Мілан, Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді Янка Бур’янова, сільські голови та депутати місцевих рад разом із лісниками і мною також садили дерева, адже ліс — не лише матеріальне, а й духовне надбання нашого народу!..

Додам, що «Ужліс» безплатно забезпечує посадковим матеріалом сільради, школи, садки, церкви... Але інколи серце крається, коли бачиш, що саджанці зів’яли, недоглянуті десь біля сходів установи. Люди не шанують працю лісівників, які вирощують саджанці в теплицях, доглядають за ними, як за дитям... Тому з наступної весни плануємо брати хоча б символічну плату, тоді люди шкодуватимуть і більше дбатимуть про куплене.

Не вирубування стиглих дерев, а рекреація має приносити прибутки

— Працюючи багато років головним бухгалтером лісгоспу, я сприймав ліс із позиції цифр: доходи, видатки, прибутки, збитки тощо.

Сьогодні, вже будучи (хоч і недовго) керівником підприємства, я подивився на справу з іншого боку й усвідомив, що суто рубання лісу не повинно бути джерелом прибутків. Вважаю, що маємо розвивати такі функції лісу, як рекреаційну, оздоровчу, туристичну, санітарну, захисну. Бо впевнений: саме це, а не вирубування достиглих дерев, у перспективі приноситиме доходи.

А що стосується коштів, які, звичайно, вкрай необхідні для виплати зарплати, наповнення бюджету, утримання об’єктів підприємства, то є можливість навіть за рахунок низькосортної і низькоякісної деревини, яку ми зобов’язані забирати з лісу для забезпечення росту кращих дерев, забезпечити ці платежі.

У цьому плані дуже важливим є виховання бережливого ставлення до лісу в підростаючого покоління. Маючи двох дітей і беручи їх час від часу на прогулянку до лісу, бачу, як їм там цікаво. Вони залюбки йдуть до лісу і готові відмовитися сидіти за комп’ютером... Тому хочу залучати, зацікавлювати школярів. Хай це буде лише один урок на місяць, хай це буде лише одна екскурсія на місяць, але ми розповідатимемо дітям про лісових мешканців, про лісове життя, про важку роботу в лісі і так далі. На мою думку, ці діти вже не зможуть викинути сміття в лісі, зламати деревце, а ставши дорослими — вкрасти дерево. Варто відзначити нашу плідну співпрацю з Кам’яницькою школою (директор Михайло Мазюта), в якій проводиться активна робота зі шкільним лісництвом. Діти з нашого шкільного лісництва — неодноразові переможці обласних та призери всеукраїнських конкурсів.

І не менш важливою є прозорість у нашій роботі. Хочу працювати так, щоб робота Ужгородського лісгоспу була прозора, відкрита, а інформація — доступна. Сьогодні є багато статей, відеоматеріалу, фотографій в Інтернеті та різних засобах масової інформації, які критикують роботу лісівників. Я не готовий судити, наскільки всі ці матеріали є правдивими чи не-правдивими. Але я звертаюся зараз до журналістів, до активістів: запрошую вас на підприємство, я готовий із кожним їхати в ліс і пояснювати, чому це дерево зрізано, чому тут прокладена дорога, чому їздять лісовози... Ми зобов’язані надавати інформацію на запити, більше того, хочемо розповідати людям про нашу роботу. Тоді, впевнений, зникне багато незрозумілих громаді питань.

«Стимулювати кожного працювати ефективно»

— У мене, звичайно, планів багато. Насамперед слід підвищувати поступово і постійно зарплату працівникам лісгоспу, запровадити такі заходи, які б стимулювали кожного до більш ефективної роботи. Попереду й поступовий перехід від суцільних рубок до вибіркових і їх зменшення. Плануємо організувати роботу так, щоб із низькоякісної деревини отримати максимум прибутку.

Уже цього року хочемо започаткувати створення музею лісу під відкритим небом. Мета — відновлення та збереження історичних відомостей про життя лісорубів та їх працю у важких гірських умовах Карпат, організацію і становлення лісової індустрії — важливої галузі народного господарства. А ще — показати розвиток культури ведення лісового господарства минулими поколіннями.

Серед експонатів музею лісу будуть, зокрема, такі: трелювальний волок, яким кіньми та механізмами спускали деревину; мисливська стежка, що прокладалася для організації полювань, піднесення кормів і солі для звірів; види штучних гніздувань і годівниць для птахів; гуцульська колиба, яка використовувалась для проживання лісорубів на віддалених лісосіках, зберігання харчів та інструменту; давні знаряддя лісорубів; глиняна піч для випалювання деревного вугілля; снігова яма для зберігання посадкового матеріалу; мисливська вежа; фрагмент вузькоколійки; огороджений мурашник.

«На місцях суцільних вітровалів деревину зберегли, ліс посадили»

— Проблемою номер один за останні два роки є подолання наслідків стихійного лиха — буревію, внаслідок якого за одну травневу ніч 2014 року пошкоджено деревостан на чотирьох з усіх сімнадцяти тисяч гектарів. Тобто майже чверть усіх лісових масивів підприємства була пошкоджена вітровалами та вітроломами. Об’єм вітровальної та вітроломної деревини становив 107,1 тисячі кубометрів (а щорічний обсяг заготівлі — до 40 тисяч кубометрів). В окремих випадках вивернуті з корінням та поламані дерева розміщувалися у важкодоступних місцях, до яких не було можливості доїхати технікою. А пошкоджену деревину потрібно було терміново забирати, щоб не втратити її технічні якості та щоб не допустити виникнення осередків хвороб і шкідників. Окрім того, на місцях суцільних вітроломів потрібно було висадити новий ліс.

Уже завершуємо розробку вітровальних ділянок, і можу впевнено сказати: ми проблему подолали, деревину зберегли, ліс посадили.

Серед інших проблем — незаконні вирубки, які здійснюються крадіями лісу. Особливо в місцях масових ромських поселень. Але тут слід відзначити чітку й оперативну роботу наших працівників, нашої державної лісової охорони, які не допускають крадіжок лісу, а в разі виявлення зрізаного дерева — забезпечують надходження до казни великих сум штрафів від порушників.

Не менш важливою проблемою є збереження лісів від пожеж. Справжнє лихо для лісу — це спалювання сухої трави навесні. На жаль, населення ніяк не хоче зрозуміти, що при цьому не лише знищуються всі мікроорганізми та родючий шар ґрунту, а й є небезпека виникнення масової лісової пожежі, яка може знищити і гектари лісу, і будинки жителів села.

Одне слово, коли людина працює щоденно й наполегливо, тоді буде й результат. Цього ми з колективом і домагаємося.

ІЗ ДОСЬЄ «ГОЛОСУ УКРАЇНИ»

Василь КИЙ (на знімку) народився 27 червня 1978 року в Ужгороді. Батько — лісівник, мати — харчовик-технолог. У 2000 році закінчив Український державний лісотехнічний університет (у Львові): навчався на інженерно-економічному факультеті, спеціальність «Облік і аудит». Одночасно здобув у цьому ж виші (на факультеті довузівської і післядипломної підготовки) другу вищу освіту інженера лісового господарства. 

У серпні 2000 року розпочав працювати в Ужгородському держлісгоспі бухгалтером-ревізором. Уже у березня 2001-го став головним бухгалтером і пропрацював на цій посаді 15 літ — до 11 лютого нинішнього року, коли був призначений директором цього ж господарства. У 2007-му отримав сертифікат аудитора. 

Разом із дружиною виховує сина і доньку.

ДОВІДКОВО

«Ужліс» займає 17 тисяч гектарів в Ужгородському й Мукачівському районах у долині трьох річок — Ужа, Латориці й Тиси, де дуже сприятливі клімат і грунтові умови для зростання висопродуктивних дубових і букових лісів. За рік на гектарі приростає понад чотири кубометри деревини. Тут розташовується й унікальний 90-гектарний буково-дубовий резерват пралісу «Тепла ямка». До складу підприємства входить чотири лісництва — Анталовецьке, Великодобронське, Кам’яницьке, Ужгородське. 90 відсотків лісів — «зелені легені Ужгорода» — охоронні ліси навколо обласного центру. Головна порода — бук — займає 60 відсотків площі, дуб — 30, ясен — п’ять, решта — також п’ять.

ФАКТ

Цієї весни, в березні-квітні (поки не розпустилося листя), проведено відновлення лісу на сімдесяти дев’яти гектарах і посаджено 116 тисяч молодих деревцят сосни, ялиці, дуба, ясена, бука на тих ділянках, на яких заготовлялася деревина торік. І це для нас аксіома, якої ми суворо дотримуємося: 2016-го провели заготівлю деревини — відповідно восени або навесні наступного року зобов’язані там посадити ліс. А протягом наступних місяців та років будемо доглядати за цими молодими насадженнями.

Фото автора.