Говорити про своє приватне життя голова депутатської фракції «Самопоміч» Олег Романович БЕРЕЗЮК (на знімку) відмовився навідріз. Каже: «Це єдине, що у мене лишилося нормальним...» І розповів історію з минулих передвиборчих кампаній, коли журналісти (а точніше, папараці) вишукували смажені факти і чіплялися до дітей однопартійців Березюка у школі, біля домівок, у місцях відпочинку... «Це ж неповнолітня дитина! Це злочин! Ви собі навіть не уявляєте, як діти політиків страждають через такий інтерес до роботи своїх батьків».
Утім, розмова з народним депутатом у нас таки склалася. Опосередковано говорили і про родину, і про сімейні цінності, і про традиції, які нам не варто копіювати у інших націй.
— Олегу Романовичу, ви володієте чотирма мовами...
— Я володію однією, решту вчу.
— А з дітей своїх не намагаєтеся виховати поліглотів?
— Намагаюся. Бо вважаю володіння іноземними мовами основним досягненням, яке може мати людина.
— З дітьми хтось займається окремо?
— Ні-ні-ні. Вони всі в школі вчаться. А потім удосконалюють знання у літніх мовних таборах. Знаєте ж, що мову не можна один раз із вчителем вивчити. Її треба вдосконалювати постійно. А потім настає такий момент, коли ти розумієш, що вже не можеш її не вчити. Тоді й починається зовсім інша історія. Звісно, дітям необхідно допомогти дістатися такого моменту. Їм дуже важко вчити іноземну мову самостійно, адже на початкових етапах це може бути нецікавим. От, наприклад, із першим сином (у родині Березюків виховується три сини. — Авт.) нам це вдалося. Його вже не треба контролювати і просити. Другий підходить до цього моменту. А найменшому третьому далеко до цього, — ще малий.
— А як проводите вільний час із сім’єю? Ну, на шашлики до лісу ходите? Усі ж полюбляють такий відпочинок...
— Ні, не всі, у нас немає такої традиції. На шашлики точно не ходимо. Ми дуже мало цього їмо. І взагалі не говоритиму про те, що мені дороге, аби не знецінювати його в такий спосіб... Скажу тільки, що у нас немає якихось таких супервиїздів, але є відпочинок з великою насолодою і приємністю. Ми стараємося не змінювати своє життя внаслідок моєї роботи, яка є дуже важка. Навіть не знаю, чим моя розповідь про особисте зможе допомогти тим, хто її читатиме?..
— Ми цікавимося приватним життям народних депутатів, щоб люди не вважали вас якимись небожителями. Хочеться, аби українці розуміли: парламентаріям так само притаманні людські чесноти, вони вміють змістовно відпочивати, люблять, як усі смертні, ростять дітей, піклуються про своїх рідних, батьків...
— Люди не повірять! Бо всі ті красиві статті про життя політиків виявилися неправдою. Розумієте? Вони були святою неправдою, та люди рано чи пізно дізнавалися, і тому коли зараз політики говорять правду, їм не вірять.
Це треба буде повільно і довго, роками, виправляти... А сім’я — це річ дуже інтимна, я вважаю. І не можна нею торгувати.
— Добре, як ви вважаєте, чи захищена сім’я в Україні?
— У нас сім’я захищена так само, як і людина. І тому вона має сама захищатися. Сім’я — це вже є колективний орган, і дуже сильний. Навіть у Радянському Союзі цінність сім’ї не змогли знівелювати. І тому вона вже може більше, ніж просто людина. Тож коли ти маєш добру родину, сім’ю — ти сильний. А сам ти — як перст і нічого не вартуєш. Родину треба берегти. Хоча це непросто, це тяжка праця. Хто має сім’ю, той знає, як складно її берегти! Адже вона є частиною великої любові, інтимного переживання, але також і частиною великої ненависті...
— Ненависті?
— Так, ненависті. Бо там, у сім’ї, ти дозволяєш собі все. Це величезний полігон для власних емоцій.
— Скажіть, а на Заході справді більше цінують сім’ю, ніж у нас?
— Ні, не треба знецінювати нашу сім’ю, інститут сім’ї в Україні дуже сильний.
— Побутує думка, що на заході України цей інститут сім’ї сильніший, ніж на сході. Чи залежить це від регіону?
— Так не можна казати. Сімейні традиції різні, але вони не кращі, більші, менші. І якщо знайдете людину, яка скаже, що для неї сім’я не важлива, то це означатиме, що ви просто застали її у момент, коли у неї складні стосунки у сім’ї. Але точно знаю, що настане момент, коли та людина скаже абсолютно протилежне... Родину треба берегти (у тому числі і від зовнішніх втручань). Це велике мистецтво, яке варто розвивати у собі.
— Ви певний час жили в Америці. Там інші стосунки й цінності в сім’ї, ніж у нас?
— Зовсім інші. Адже й обставини у них інші. Так, ми можемо їм дорікнути, що вони лише раз чи двічі на рік збираються всією родиною: тобто бачаться тільки на День подяки та День незалежності. Але для них — це святі дні! Такий стиль їхнього життя. Ми живемо більш осіло, тож і бачимося у десятки-сотні разів частіше. Але ми не маємо права казати, що у них чи у нас краще. Інакше — так. На мою думку, жодна нація не має копіювати чужі сімейні традиції. Варто берегти власні!
Розмовляла Ірина ЛЬВОВА.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА (з архіву «Голосу України»).
