Рівненський льонокомбінат нині стабільно розвивається та постійно нарощує виробничі потужності, впевнено йде на європейський ринок та закріплює лідерські позиції на вітчизняному. Через місяць тут планують удвічі збільшити виробництво тканини та швейне виробництво.

 

 

Постійно розвиваючись, Рівненський льонокомбінат закуповує в іноземних партнерів найкраще у світі текстильне обладнання та сировину, розповідає керівник підприємства Олег Червонюк (на знімку). Однак, за його словами, є певні законодавчі колізії, які заважають працювати. І не лише місцевому виробнику текстильної продукції, а й іншим вітчизняним підприємствам, які також замовляють продукцію за кордоном.


— Йдеться, зокрема, про Постанову Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», яка встановлює 90-денний термін на здійснення валютних розрахунків за імпортними операціями. Тобто від того часу, як підприємство здійснило передоплату за певне обладнання, є 90 днів, щоб доставити його замовнику в Україну. Цього часу, звичайно ж, не вистачає, щоб виготовити та доправити обладнання на підприємство. Якщо ж замовник не вкладається у цей термін, йому нараховують пеню, — нарікає Олег Червонюк. — Тож щоб не отримувати штрафи, нам доводиться звертатися до закордонних партнерів із дивним проханням повернути передоплату.


— Поки що іноземні компанії розуміють: в Україні нині складна ситуація, тому йдуть нам назустріч, — продовжує Олег Червонюк. — Однак при таких умовах співпраці і Рівненський льонокомбінат, і наша держава загалом втрачає імідж та авторитет надійного партнера. Тож хочеться передовсім звернути увагу і Прем’єр-міністра, і Міністерства економіки на деякі недосконалі моменти в нашому законодавстві для того, щоб наша галузь і в цілому економіка була конкурентоспроможна на європейському ринку.


— Водночас підприємство втрачає чималі гроші, оскільки нам доводиться спершу купувати валюту, щоб внести аванс, а потім, коли іноземні партнери на наше прохання повертають нам на рахунок кошти у валюті, ми змушені їх продавати і знову купувати. На таких операціях, за рахунок різних курсів валюти та банківських комісій, лише за останні місяці в цьому році ми втратили приблизно сто тисяч гривень, які могли б піти на закупівлю сировини, — пояснює промисловець. — Зрештою, ми вирішуємо ці питання, але мені не до кінця зрозуміло, що виграє від цього держава? Насправді виграють тут лише ті банки, які купують і продають валюту. На мою думку, не личить Національному банку України займатися такою діяльністю, яка нагадує роботу валютчиків на ринку, — каже Олег Червонюк.


Тому Рівненський льонокомбінат звернувся до уряду та профільного міністерства з вимогою збільшити термін на здійснення валютних розрахунків до 180 днів, як це було раніше, щоб вітчизняні товаровиробники й надалі могли стабільно працювати та розвиватися. Принаймні для замовлення сировини цього терміну буде достатньо. Для обладнання можуть бути винятки, але загалом на 90—95 відсотків цього часу вистачатиме.


На підприємстві також сподіваються на адекватну реакцію керівництва Кабміну, особисто Володимира Гройсмана, та вирішення цієї проблеми.


Рівне.


Фото Андрія ЛОБЧУКА.