На Луганщині через два роки після початку бойових дій нарешті відродилася обласна газета. Сигнальний номер поки що складається з восьми шпальт, з тиражем 40 тис. екземплярів. Видання поширюватиметься безплатно.
Це важлива подія в області. Річ у тім, що попри спроби луганських журналістів, які стали волею долі переселенцями, відродити газету, колишні очільники області не вважали це питання пріоритетним. Очоливши ВЦА, Юрій Гарбуз передусім зустрівся з журналістським корпусом і зробив ділову пропозицію: відзначити професійне свято випуском обласної газети. Запропонував для неї й свою назву — «Луганщина». Майже за тиждень було зібрано матеріали, продумано концепцію номеру, вирішено фінансові питання, визначено друкарню, і 3 червня газета вийшла у світ. Можливо, це видання далеке від досконалості. Але початок покладено.
Власне, заново організовувалася й обласна організація НСЖУ. Влітку 2014 року більшість журналістів області залишили території, найбільше охоплені сепаратистським рухом. Одні їхали від переслідувань, інші рятували сім’ї від «Градів». Їхали цілими редакціями. Повної інформації про те, скільки людей змушені були залишити регіон і свою професію, немає досі. Якщо раніше обласна організація журналістів налічувала майже 800 осіб, то сьогодні на облік стали понад 100.
Уже наприкінці 2014-го, коли стало очевидно, що воєнні дії так скоро не завершаться і попереду тривале протистояння сторін, багато підприємств, установ й організацій почали офіційно реєструватися на території, підконтрольній українській владі. Виникло питання й про нову адресу обласної організації Національної спілки журналістів України. Однак її голова, який, до речі, досі перебуває на території «ЛНР», реєстрацією не зайнявся ні тоді, ні пізніше, коли йому запропонували повернути всі документи правління. Луганська область виявилася єдиною в країні без власної обласної газети й без професійної спілки. У 2015 році в Сєверодонецьку, який виконує функції обласного центру, стало заново створюватися обласне телебачення, радіо, працювали власні кореспонденти центральних видань. Разом з місцевими журналістами вони порушили питання про ліквідацію організації НСЖУ, яка залишилася на окупованій території, і створення нової, яка базуватиметься у Сєверодонецьку. Але, як виявилося, з цього приводу були певні нюанси в законодавстві. Після юридичних консультацій центральний офіс НСЖУ знайшов вихід із ситуації: колишня організація залишилася в «ЛНР» і нині не функціонує, а в Сєверодонецьку створили нову. У її назві змінилося лише одне слово — вона стала регіональною.
— Створюючи організацію, ми намагалися відійти від конфліктної ситуації й дотримувалися принципу «не нашкодь», — розповідає голова Луганської регіональної організації НСЖУ Тетяна Вергун. — Тобто, не стригти всіх наших колег, хто нині живе в «ЛНР», під одну гребінку, а документувати тільки ті випадки, коли журналісти ведуть відкриту пропаганду терористичних організацій. А якщо людина залишилася на тій території через серйозні обставини, її не треба за це засуджувати.
На думку Тетяни Вергун, для відновлення повноцінної діяльності НСЖУ Луганщини в області передусім необхідно створити комунікативний центр для журналістів і ЗМІ. Цим протягом останніх двох місяців ініціативна група й займалася. Напередодні професійного свята за допомогою обласної ВЦА регіональна організація одержала просторе приміщення, у якому провела свої перші збори. Додалося настрою й після виходу у світ першого номера обласної газети. Але це тільки початок. У луганських журналістів ще багато різних планів.
Луганська область.
Фото автора.
