У Дніпрі волонтерські організації ділилися досвідом отримання переселенцями ділянок під будівництво
У Дніпрі проходив Всеукраїнський форум «Успішні приклади соціалізації та розв’язання проблем тимчасово переміщених осіб (ТПО)». Представники майже двох десятків громадських організацій з різних куточків України ділилися своїм досвідом розв’язання житлових проблем переселенців.
Форум відбувався в рамках проекту «Центр активного громадянина». Організувала захід дніпровська громадська організація «Сила майбутнього» за сприяння Дніпровської міської ради й фінансової підтримки USАІD Україна.
У привітанні старший радник з питань правового захисту агентства ООН з питань біженців Девід Карп зазначив, що він високо оцінює зусилля українців у розв’язанні проблем переміщених осіб і готовий надавати підтримку від імені організації та ділитися міжнародним досвідом у цих питаннях.
— В України є ресурси матеріальні й людські, щоб повернути людей до нормального життя. Потрібно просто зібрати ці ресурси разом, як шматочки паззла. Однак роботи ще дуже багато, — сказав Девід Карп.
Головним питанням форуму стала житлова проблема переселенців. Активісти й громадські працівники, що досягли практичних успіхів на цьому непростому шляху, ділилися своїм досвідом із присутніми.
Львів: шукайте компроміс
Гостя зі Львова, Олена Кузьменко, розповідала, як їхнє об’єднання ТПО змогло одержати 25 земельних ділянок для будівництва житла у Львівській області, розташованих за 10 кілометрів від обласного центру.
За словами активістки, головним секретом їхнього успіху стала наполегливість і вміння зацікавити місцевих чиновників перспективами розвитку.
Переселенцям у Львові довелося самим шукати земельні ділянки, потрібні для будівництва. Землі в місті для них, звісно, не знайшлося, і вони звернули погляд на передмістя. В одному з населених пунктів їм удалося зацікавити місцевого сільського голову перспективою розвитку тамтешньої інфраструктури. Щоб звернути на себе увагу, переселенці власним коштом заасфальтували дорогу. Цей процес тривав півтора року.
— Ми не брали на себе конкретних зобов’язань, але вибудовували довірчі відносини, шукали інвесторів, — розповіла Кузьменко. — Шукали ми допомоги й в обласній раді. Тепер шукаємо інвесторів, які допоможуть будувати житло.
Вінниця: будьте наполегливими!
Юрій Зиков, керівник вінницького ГО «Спільна справа», розповів, як їм удалося розпочати проект з будівництва 3000 кв. м. житла для членів своєї організації. За словами активіста, проблема надто велика, щоб розв’язати її силами місцевих громад.
— Місцева влада спочатку запропонувала землю під будівництво багатоквартирних будинків. Кілька гектарів. Запропонували готові проекти 9-поверхових будинків. Але там кошторис на 100 квартир — майже 60 мільйонів гривень. Це зовсім нереально для переселенців, — каже Зиков.
Вінницькі переселенці звернулися до міжнародного співтовариства. Писали листи в посольства різних країн. Допомогти зголосилися американці.
За словами Зикова, американська сторона погодилася профінансувати проект, але за умови, що це будівництво не з нуля, а перебудова наявної будівлі. І що майно залишиться в муніципальній власності.
Будинок був знайдений, до нього вирішили прибудувати ще 3 поверхи — загалом 3000 квадратних метрів площі. Втім, Юрій Зиков певен, що це не розв’яже проблему.
— Позиція місцевої влади зрозуміла. Навіть якщо знайти резерви й розселити кілька сотень родин, то що ж робити з іншими 12 000 переселенців у Вінницькій області. Ясно, що стільки житла просто немає, — каже Зиков.
Вирішення питання активіст бачить у законодавчому полі. На його думку, необхідний закон про пільгове кредитування будівництва й про компенсацію за втрачене житло на окупованих територіях.
Київ: не чекайте подачок, їх не буде
Кияни привезли із собою одразу два «проекти», як можна, самоорганізувавшись, отримати бажане.
Перший спосіб — будівельний кооператив — представляла Галина Рабуш із ГО «Містечко переселенців». Члени цієї організації, походивши по кабінетах чиновників, зрозуміли, що свої проблеми їм доведеться розв’язувати самостійно. Вони знайшли необхідну для їхніх цілей земельну ділянку в передмісті Києва. На кооперативну касу купили цю землю. Знайшли німецьке підприємство, готове побудувати в Україні завод із виробництва екологічних будівельних матеріалів. І спільними з німцями зусиллями почали «вибивати» дозволи на будівництво.
— Ми не чекали нічого від наших чиновників, шукали самі. І от що обурює. Китайське посольство було готове надати нам усі необхідні будівельні матеріали до останнього цвяха. Зовсім безплатно. Але за умови, що це буде заявка з боку держави, — розповідає Галина Рабуш. — Ми звернулися в Міністерство інфраструктури, написали листи, докладну заявку в надії, що посадовці хоча б відправлять її китайцям. Та де там! Наша заявка десь загубилася!
За словами активістки, відсутність інтересу з боку міністерських чиновників може бути викликана тим, що допомога передбачена в натуральному вигляді й надходить адресно, а не в грошовому еквіваленті в скарбницю.
Чиновників потрібно правильно переконувати
Другий спосіб представляла ГО «Кримська діаспора». Її лідер, Анатолій Засоба, замахнувся на амбіційний проект будівництва цілого містечка для переселенців на 450 будинків.
«Кримська діаспора» змогла одержати від Київської обласної ради 55 гектарів землі у Вишгородському районі. Рецепт успіху, за словами Засоби, такий само, як і в їхніх колег з «Містечка переселенців». Нічого не чекати, усе робити самим. А ще — у цілеспрямованості, дисципліні й умінні знаходити спільну мову з потрібними людьми.
Як розповів Анатолій Засоба, їхній організації вдалося знайти два секрети в спілкуванні з чиновниками.
Перший — знайти спосіб особисто переговорити з потрібною людиною в ОДА й донести до неї проблему переселенців.
Другий — бути готовим продемонструвати, що до складу організації входять не «мертві душі», а реальні громадяни.
— У будь-який момент часу наша організація, яка нараховує 1500 осіб, готова вийти на невеликий пікет до стін держустанови. Наприклад, під управління земельних ресурсів, — розповів Анатолій. — Чиновникам дуже важливо розуміти, що ми не шахраї, що ми живі люди й готові обстоювати свої права. Це шлях до правильного діалогу.
Утім, за словами лідера ГО, головна проблема переселенців зовсім не в черствості місцевих посадовців. Вона — у позиції самої держави.
— Ми чуємо, як перші особи України привселюдно називають нас «тимчасово переміщені особи». «Тимчасово» а не «внутрішньо», як прийнято в міжнародній практиці. Це — корінь зла. Підміна понять, у тому числі й перед міжнародними організаціями. Мета, імовірно, показати, що ми не потребуємо допомоги, адже це все тимчасово, — каже Засоба. — Але настав час зрозуміти — якщо переселенці хочуть стати частиною місцевої громади, то це не наша примха, це наше конституційне право й наше усвідомлене бажання.
За статистикою, яку продемонстрував лідер ГО «Кримська діаспора», майже 80% опитаних їхньою організацією переселенців не планують найближчі 5 років повертатися туди, звідки вони виїхали.
Дніпро.
