У Вінниці на колінах прощалися з 19-річним Євгеном Костюком, який загинув на Донбасі, захищаючи землю від бойовиків.
Євген Костюк, 19-річний боєць окремої штурмової роти ДУК «Правий сектор», підірвався на розтяжці. Три доби перебував у комі. На жаль, медикам обласної лікарні імені Мечникова у Дніпрі не вдалося врятувати молоде життя. Не встигли застати хлопця живим рідні. На півдорозі з Вінниці до Дніпра їм повідомили, що серце Євгена зупинилося.
Із ним забував про війну
— Це сталося у районі шахти «Бутівка», — розповів боєць «Правого сектору» з позивним «Дідик». — Він ішов на завдання. На розтяжку нарвався у лісопосадці. Крім нього тоді поранило ще чотирьох. Основний удар він прийняв на себе. Хлопці вижили, а Євген... — Три осколки влучили в голову, — уточнив ще один побратим на ім’я Олег. — Були поранені й інші частини тіла. Ми викликали госпітальєрів, вони доставили Євгена в лікарню. — Євген прийшов до нас у батальйон у 2014-му, — розповів комбат добровольчого батальйону «ОУН» Микола Коханівський. — Прийшов не один, а з групою таких само безвусих хлопців. Я спершу відмовив їм. Але вони не мали наміру відступати. Кажу: «Ви ще діти». Чую у відповідь: «Ми не діти — ми воїни». Євген служив у нашому підрозділі до лютого нинішнього року. Потім перейшов у ДУК «Правий сектор». Дотепер вважаємо його своїм, тому приїхали віддати шану, провести в останню путь.
Комбат також повідомив, що буде добиватися виплати компенсації матері Євгена за загибель сина. Каже, держава не платить добровольцям. За його словами, за весь період війни вдалося добитися присвоєння статусу учасника бойових дій тільки 44 бійцям їхнього батальйону. А сотні інших...
— Ваш земляк Женя Костюк був світлою і доброю людиною. Коли розмовляв із ним, забував, що триває війна, — доповнив комбата ще один боєць батальйону.
Два полковники не стримали хлопця
Дід загиблого Євгена полковник у відставці Анатолій Костюк зізнається, що навіть йому не вдалося відмовити внука від наміру йти на війну. Хоча до того знаходили спільну мову. Рідний брат пана Анатолія Володимир також має звання полковника. Вони удвох спілкувалися з Євгеном. Нічого не допомогло.
— Це неправда, що Євген поїхав з дому на Донбас, не сказавши про це мамі, — каже дід хлопця. — Все він говорив. Знаємо, що він перед тим пройшов курс тренування. Спочатку у нашій області, потім у Київській. На всі наші аргументи не їхати на Донбас, відповідав, що це його вибір. Казав, що не може сидіти дома, коли треба захищати землю від окупантів.
В одному з боїв Євгена контузило. Дідусь каже, що внук навіть до лікаря не звертався. Хлопці зупинили кров, що текла з вуха, відлежався і знову взявся за зброю.
— Брат і сестра душею відчували одне одного, розуміли з півслова, — згадує Анатолій Костюк. — Коли Женя приїжджав у відпустку чи на ротацію, сестричка не відходила від нього. Останній раз вони бачилися у травні. Всі ми бачили тоді Женю. Я був спокійний хоча б тому, що на другу ротацію ми його обмундирували за останнім словом. Купили все, що треба. Але це не допомогло.
28 серпня Євгену Костюку виповнилося б 20.
Вінницька область.
На знімку: таким запам’ятають Євгена Костюка рідні, друзі, побратими.
Фото з соціальних мереж.
