Громадська Робоча група з питань регулювання діяльності природних монополій звернулася з відкритим листом до найвищих керівників органів державної влади та Генеральної прокуратури з вимогою не допустити проведення адресної приватизації Одеського припортового заводу. На переконання громадських діячів, значні недоліки та відсутність прозорості при організації приватизаційного конкурсу, разом із суттєвим скороченням вимог до майбутнього власника підприємства свідчать про те, що на майбутньому аукціоні ОПЗ придбає не стратегічний інвестор, а компанія афільована з олігархічними групами.
Перш за все, як йдеться у відкритому листі, який є у розпорядженні редакції, про наявність кулуарних домовленостей свідчить відсутність у суспільства та експертного середовища інформації з низки важливих питань стосовно підготовки до конкурсу та безпосередньо ситуації на ОПЗ.
Незрозуміла конфіденційність
«Основний документ, який повинен регулювати відносини між державою, потенційними покупцями та кінцевим власником підприємства після приватизації, — умови проведення конкурсу — було прийнято та оприлюднено у непрозорий спосіб», — зазначають члени Громадської Робочої групи. Вони звертають увагу, що за невідомих обставин документ, погоджений урядом 18 травня, було оприлюднено лише 3 червня після «незрозумілих додаткових консультацій та корегування тексту протягом двох тижнів».
Крім того, значне занепокоєння у суспільстві викликає так звана політика конфіденційності щодо учасників торгів, якою керується Фонд державного майна України (ФДМУ). Громадські експерти, посилаючись на слова голови Фонду держмайна Ігоря Білоуса, відзначають, що інформація про потенційних покупців, які вже претендують на ОПЗ, розголошенню не підлягає. На їх думку, зважаючи на відсутність підтвердження участі в конкурсі з боку міжнародних стратегічних інвесторів, таке становище вказує саме на підготовку до «адресної» приватизації підприємства в інтересах одного з українських олігархів.
За словами представників Громадської Робочої групи, досі не оприлюднена ціла низка документів щодо поточного стану справ на підприємстві: результати аудита підприємства, звіт про оцінку об’єкта приватизації, будь-яка інша інформація, що характеризує фінансово-майновий стан ОПЗ, а також результати вивчення попиту на цей об’єкт. «Це є прямим порушенням ст.184 та ст. 19 Закону «Про приватизацію державного майна», — наголошують громадські діячі. На їх погляд, питання викликає також обґрунтування затвердженої вартості ОПЗ. Адже, за даними ФДМУ, результатом незалежної оцінки пропонованого до продажу 99,567% пакета акцій ОПЗ став вузький діапазон від $ 506 млн. до $ 527 млн., при цьому будівництво подібного заводу з нуля обійшлося б інвестору щонайменше в $ 1-1,5 млрд.
Умови та умовності
Окрему увагу, на думку членів Громадської Робочої групи, слід приділити аналізу умов приватизації ОПЗ, затверджених КМУ 18 травня 2016 року. Як зазначається у листі, порівняно з умовами приватизації 2008-2009 років новий документ значно гірше захищає інтереси держави, громадян та майбутнє самого підприємства. По-перше, вони не містять чітких зобов’язань покупця щодо основних напрямків розвитку та функціонування ОПЗ. У документі, затвердженому КМУ, йдеться про те, що новий власник заводу повинен до 1 квітня 2017 року розробити та затвердити програму заходів із переоснащення виробництва, впровадження прогресивних технологій, а також подати бізнес-план. При цьому, немає жодної інформації щодо ролі у цьому випадку Кабінету Міністрів, ФДМУ та інших держорганів. Фактично умови приватизації не передбачають участі та контролю з боку державних органів щодо вирішення усіх цих питань. «Таким чином, потенційний новий власник заводу зможе легко та без загрози покарання уникнути необхідності інвестування коштів у розмірах, необхідних для функціонування та розвитку виробництва», — стверджують автори листа. Також вони додають, що, відповідно до вимог чинного законодавства, приватизація такого великого підприємства, як ОПЗ, повинна здійснюватися з урахуванням чітко прописаних інвестиційних зобов’язань. По-друге, досі не вирішене питання з поверненням ОПЗ до переліку природних монополій та введення фіксованого тарифу на послуги підприємства з перевалки аміаку, де ОПЗ є монополістом. На думку Громадської Робочої групи, відбувається це тому, що державні органи відмовляються офіційно встановити фактичний монопольний статус ОПЗ. Це дає змогу підприємству за відсутності контролю з боку держави зловживати своїм монопольним становищем. Доказом цього є той факт, що АМКУ з кінця 2014 року до цього часу не припинив зазначених зловживань, припущених ОПЗ при формуванні тарифів на перевалку аміаку. Законодавство України «Про захист економічної конкуренції» передбачає значні санкції за порушення антимонопольного законодавства. Їх розмір може сягати до 10% від валового доходу підприємства-порушника. У разі визнання порушення з боку ОПЗ законодавства, підприємство повинно буде сплатити багатомільярдні штрафи, внаслідок чого новий власник заводу може зазнати значних збитків, що є неприйнятним для стратегічних іноземних інвесторів. По-третє, згідно з умов приватизації ОПЗ, затверджених КМУ, на балансі підприємства після приватизації залишиться державне майно. Але в документі не вказано, про яке саме майно йдеться, а також жодним чином не передбачений порядок використання державного майна, що не увійшло до статуту ОПЗ, що суперечить ст.14 Закону «Про приватизацію державного майна». Представники громадськості зазначають, що на відміну від умов приватизації ОПЗ 2016 року, у 2008 році чітко застерігалося: по-перше, повний перелік таких об’єктів; по-друге, чітко встановлювалися обсяги їхнього фінансування; по-третє, їхня ліквідація/реорганізація/перепрофілювання могли відбутися лише за наявності згоди профспілкового комітету заводу. Таким чином, роблять висновок вони, порівняно з умовами приватизації 2008 року, уряд значно скоротив перелік зобов’язань та кількість вимог до майбутнього власника ОПЗ, який фактично не буде нести будь-якої відповідальності перед державою за розвиток цього підприємства. В свою чергу, органи державної влади не матимуть жодних інструментів контрою за функціонуванням підприємства після приватизації. В таких умовах замість стратегічного інвестора ОПЗ отримає технічного покупця, якому достатньо запропонувати трохи більше коштів, ніж конкуренти.
«Забуті» перешкоди
Окрім всього вищенаведеного, фахівці Громадської Робочої групи нагадують про наявність ще декількох важливих, але неврегульованих дотепер питань, які можуть призвести до відмови стратегічних іноземних інвесторів брати участь у такому конкурсі. Однією з таких перешкод може стати судовий позов компанії Оstchem (входить до групи бізнесмена Д. Фірташа), якій державне підприємство заборгувало 193 млн. долл. Представники громадськості зазначають, що для нового власника вартість ОПЗ автоматично збільшиться на суму боргу, яка з можливими штрафними санкціями може збільшитися до 240 млн. дол., що становить майже половину стартової вартості заводу. За таких обставин фахівці висловлюють обґрунтовані сумніви в тому, що у конкурсі з приватизації ОПЗ погодяться взяти участь стратегічні іноземні інвестори. «Бездіяльність держорганів щодо вирішення проблем, які викликані зазначеним судовим позовом, може свідчити про зацікавленість окремих осіб у тому, щоб саме великі іноземні компанії не брали участі у приватизації ОПЗ», — йдеться у листі.
Ще однією неприємною несподіванкою для майбутнього власника, на думку експертів, може стати судовий розгляд скарги компанії «Нортіма» (підконтрольна І. Коломойському). Як відомо, Київський апеляційний господарський суд відклав розгляд скарги компанії «Нортіма» про визнання дійсними результатів конкурсу з продажу ОПЗ, що відбувся у 2009 році, на 18 липня цього року. Цей судовий спір, вочевидь не буде завершено до проведення аукціону. А зважаючи на те, що його предметом є саме право власності на об’єкт приватизації, це є значним ризиком для потенційного інвестора.
До того ж досі невідомі результати розслідування численних корупційних схем, пов’язаних з ОПЗ. Представники громадськості висловлюють побоювання, що це ніяк не враховано в результатах аудита та оцінки, які проводилися на заводі. А збереження корупційних схем на підприємстві може свідчити про намір зацікавлених осіб взяти участь у приватизації та виграти конкурс.
Серед нових ускладнень слід відзначити також те, що умови приватизації ОПЗ суперечать Закону України «Про морські порти», що також може поставити під сумнів результати конкурсу. Адже до єдиного майнового комплексу заводу входить морський термінал ОПЗ. Проте в умовах приватизації підприємства нема жодного слова про особливості приватизації цього об’єкта відповідно до вимог чинного законодавства.
Підсумовуючи вищевикладене, фахівці Громадської Робочої групи дійшли висновку, що під час процесу підготовки до приватизації принципи відкритості і прозорості були спаплюжені. «В ситуації, що склалася, неможливо залучити до аукціону стратегічного інвестора — велику міжнародну компанію, а умови приватизації ОПЗ спрямовані на проведення «адресної» приватизації, що суперечить інтересам держави, громадян та принципу адекватної ринкової конкуренції. Це матиме згубні наслідки для заводу, аміакопроводу (об’єкта підвищеної небезпеки) та всієї хімічної галузі України. До того ж проведення конкурсу за таким сценарієм дискредитує Україну в очах міжнародної спільноти», — наголошують представники громадськості.
У зв’язку з цим Громадська Робоча група вимагає від органів державної влади:
1. Невідкладно вжити всіх необхідних заходів для недопущення проведення адресної приватизації Одеського припортового заводу;
2. Привести умови приватизації ОПЗ у відповідність до Закону України «Про приватизацію державного майна», зокрема:
— детально прописати зобов’язання переможця приватизаційного конкурсу в частині внесення інвестицій та розвитку підприємства;
— назвати, яке саме державне майно залишається на балансі ОПЗ, визначити умови його використання новим власником, а також механізм утримання;
3. Оприлюднити інформацію щодо результатів аудита ОПЗ, звіт про оцінку об’єкта приватизації, результати вивчення попиту на цей об’єкт; надати обґрунтування його оцінки, опублікувати річний звіт підприємства та інформацію, що характеризує фінансово-майновий стан ОПЗ; а також повний перелік учасників приватизаційного конкурсу;
4. Ввести регульований тариф на послуги ОПЗ з перевалки аміаку та повернути підприємство в перелік підприємств — природних монополій;
5. Завершити розпочаті розслідування корупційних схем, покарати винних;
6. Врегулювати всі судові суперечки щодо заборгованості підприємства та вирішення питання прав власності на ОПЗ, або, як мінімум, оприлюднити офіційну позицію держави з цих питань.
У разі відсутності реагування на звернення Громадської Робочої групи представники громадськості зберігають за собою право звернутися до суду для захисту інтересів держави та громадян України.
Громадська робоча группа з питань регулювання діяльності природних монополій. Відкрите звернення.
