Появу нового скверу «Калинова алея», що прикрасив Яготин на Київщині і став ще одним улюбленим місцем відпочинку і дозвілля його мешканців, пов’язують у тому числі й з Радою підприємців міста. Бо рук до його створення й облаштування, а точніше коштів, доклали й місцеві бізнесмени.

— Рада бере сьогодні активну участь у житті міста, багато питань вирішуються за рахунок меценатства підприємців, — розповів кореспонденту «Голосу України» її голова Сергій Яценко (на знімку). Але є й зворотний бік медалі. Бо раніше робити це було набагато простіше. Якщо я звертався, скажімо, до 30 бізнесменів, відгукувались 28. У нинішньому році допомогти в облаштуванні одного з парків з 15 чоловік згодились п’ять. Я в бізнесі з 90-х років минулого століття, і погіршення ситуації відчуваю на собі. Мені вже навіть соромно звертатись до колег, бо бачу, що вони ледь виживають. Проблеми пов’язані з тим, що немає реалізації. Сьогодні вигода підприємця становить максимум 3—4%. Скажіть: для тих, хто займається, приміром, торгівельним бізнесом, є сенс їздити до Києва по товар? Адже обходиться дорога недешево. У той же час за ними стоять люди, працівники, яким треба платити зарплату. А ще — транспортні і комунальні видатки, вартість електроенергії, тепла, податки. Окрім цього, треба допомагати дитсадкам, школам, ремонтувати дороги, облаштовувати вулиці. Раніше різниця між доходами і видатками становила понад 20%. І підприємці відігравали значну роль у життєдіяльності міста. А зараз наш ентузіазм і патріотизм, на жаль, поступово згасають.
— Що, на Вашу думку, треба було б перш за все зробити, щоб їх оживити?
— Треба податки залишати в бюджеті міста. Місто краще бачить, куди оптимальніше спрямувати кошти. А візьміть ліцензії: ліцензія на право торгівлі невеликого кіоска — 8 тис. грн., і стільки само коштує ліцензія величезного маркету мережі «Метро». Прикро, але таких дивовижно парадоксальних урівнялівок багато. І при цьому ми хочемо мати достатній державний бюджет і декларуємо необхідність створення умов для розвитку малого і середнього бізнесу. Насправді ж вони розвалюються. Ще якось жевріють ті, хто започаткував кілька його напрямів. Але і їх запас та терпець закінчуються. Тому перспектив практично немає. Чимало вже збанкрутіли, ліквідувались. Особливо складно працювати підприємцям-початківцям. До того ж перевірки як були, так і є. Що за ними стоїть, пояснювати, думаю, не треба. І піти проти системи, значить свій бізнес «закопати».
— Була інформація, що в Яготині 200 підприємців припинили свою діяльність. Скільки ж залишилось?
— У межах 1500. Але здебільшого це навіть не середній і малий бізнес, а дрібний. Особливо з огляду на його низьку дохідність.
— А який у місті бізнес наймасштабніший?
— Маслозавод. Він витягує десь до 80% всіх податків. Забрати його, і міста не буде. Далі — «Рошен» (5%), хлібозавод, кондитерський завод. Усі інші підприємці разом взяті — 4—5%. Тому залишається лише сподіватися, що влада, зрештою, зрозуміє: не матиме підприємництво нормальних умов для роботи і розвитку, воно буде приреченим. А з ним і держава.

Яготин — Київ.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.